21 листопада - День святого Михайла
День святого Михайла, або Собор святого архистратига Михаїла, відзначають 21 листопада.
Починаючи від Мономаховичів (1125 р.), київські князі вважали Михаїла своїм патроном, зображали його на стародавніх гербах Києва. Символ Михаїла присутній і на головній хоругві часів Богдана Хмельницького та на численних козацьких прапорах.
Образ святого Михайла уособлює перемогу добра над темними силами: гримить грім — значить, святий Михайло бореться з чортами.
Існує дуже поширений переказ про чорта, який намагався сховатися від архистратига Михаїла. Щоб урятувати, чорт почав називати предмети, за якими Михайло не дістав би його. Серед можливих варіантів він називав навіть людину, але архистратиг Михайло сказав, що в цьому разі людину він уб'є та дасть їй царство небесне, а чортові все одно — непереливки! Так чорт перелічив геть усі предмети, під якими міг би сховатися, аби Бог його не дістав, а про кущ ліщини забув. Тож мисливці радять під час бурі в лісі ховатися під ліщиною, оскільки там грім не вб'є.
8 листопада - Святого Дмитра
Восьмого листопада відзначаємо день святого Великомученика Димитрія, або в народі "святого Дмитра" чи просто "Дмитра".
Свято встановлено на честь Дмитра Солунського, який за християнську віру 8 листопада 306 року був пронизаний списами римських воїнів. Димитрій одержав християнське виховання. Повнолітнім його призначають на місце батька проконсулом Фессалонікійської області. Та замість того, щоб переслідувати християн, він став відкрито навчати мешканців міста християнській вірі та викорінювати поганські звичаї. Геройську віру св. Димитрія прославив Господь різними чудами після його смерті та нетлінністю тіла і мироточивістю, яка зціляла недужих.
Вшанування великомученика в Україні почалось відразу після прийняття хрещення Київської Русі.
14 жовтня - Свята Покрова
Чотирнадцятого жовтня відзначається одне з найбільш шанованих свят в Україні - свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як зазвичай кажуть, "Покрови" чи "Святої Покрови".
За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Константинополь. Мешканці міста в гарячій молитві звернулись до Божої Матері з проханням про порятунок. Богородиця з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення і стали християнами.
На території України найдавнішою церквою, присвяченою святу, є церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 році як фортеця.
Для козаків Покрова була найбільшим святом. Цього дня відбувалися вибори нового отамана.
19 серпня - Спаса
Дев'ятнадцятого серпня є свято Преображення Господнього, або Спаса. Це народне свято східних слов'ян відоме з давньоруських часів. Святкування Преображення триває 9 днів, з 18 до 26 серпня. У це свято за древнім церковним звичаєм святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці. Тому в народі цей день називають Другим, або Яблучним, Спасом. Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі саме в ту пору дозрівав виноград, який і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що все — від людини до рослини — повинно бути присвячене Богу як Його творіння.
14 серпня - "Маковея"
14 серпня за новим стилем в народі святкують свято Маковея, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. З цього дня розпочинається «Спасівка» - піст, який триває два тижні. В цей день у церквах святять воду, квіти і мак.
Серед квітів у букеті обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик», або «маковейка». До нього кладуть і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'яту, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.
7 липня - Івана Купала
Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало, або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято.
Йдеться про народження Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня, або 24 червня за старим календарем. Після поширення християнства давнє народне свято Купала в результаті «християнського нашарування» почало називатися святом Івана Купала, а в окремих місцевостях побутували навіть такі назви, як Іванець, на Буковині – Іван Лопушник.
25 червня - День Онуфрія Великого
Двадцять п'ятого червня відзначаємо день Преподобного Онуфрія Великого.
Легенди, що побутують в Україні про цього святого, пов'язані із пізніми приморозками, що де-не-де ще трапляються в цю пору. Одна із легенд розповідає, що давним-давно польові квіти дізналися, що злий Мороз хоче їх поморозити, і поскаржилися Онуфрієві Великому. Святий пошкодував квіточки і пішов до Мороза з проханням не губити рослин. Мороз до того виявився невблаганним, що Онуфрій страшенно розсердився і вдарив Мороза обухом сокири по голові. Мороз захворів і від того часу раніше Спаса не з'являється влітку на світ Божий. А квіти собі цвітуть.
У цей день дівчата збирають сині польові волошки й червоні маки і несуть додому квітчати ними образи. Ті ж, хто піклується про красу, на Онуфрія, вмиваючись, натирають щоки пелюстками маку - "щоб завжди були червоні лиця". Маком дівчата залюбки й заквітчуються.
На Онуфрія день літнього сонцестояння.
16 червня (2014) - Заговини на Петрівку
У перший понеділок Петрівського посту відзначаємо Заговини на Петрівку, або ж Похорони Ярила.
Похорони Ярила символізують спадання плодючості землі й сонця, що спостерігається навесні й раннього літа. Ярило уособлював собою родючу силу весняного сонця і зображувався як парубок, що ходить ночами полями в білому покривалі з маково-хмелевим вінком, а в руках носить серп і дозрілі колоски жита й пшениці.
Жінки відзначають похорони Ярила веселими забавами, що мають назву "гонити шуліку". "Ганяли" їх, зазвичай, у шинку, де жінки гуляли, танцювали, співали сороміцьких пісень, але тільки цього дня. "На шуліку" не допускалися молоді дівчата, самотні чи овдовілі жінки, лише одружені.
Дівчата ж цього дня пускають на воду клечальні вінки, що їх виплели у перший день Зелених свят.
23 травня - "Симонове зело"
23 травня - День святого апостола Симона Зілота, в народі "Симонове зело" ("Симонове зило").
У цей день жінки йдуть до лісу збирати зілля, яке, вважається, отримує від Симона цілющу силу лікувати будь-які хвороби.
Рвати таке зілля потрібно було так: підійшовши до рослини, стати до схід сонця, перехреститися з молитвою, повернутися на захід і вирвати рослину зі словами:
22 травня - День святого Миколи Чудотворця
22 травня відзначається як день перенесення мощей святого Миколая Чудотворця, в народі ж кажуть - "літнього" Миколи.
Вперше це свято було встановлено папою Урбаном ІІ в ХІ столітті. До українського церковного колендаря день Миколая у травні увів митрополит Єфрем при кінці ХІ ст., тож в Україні цей день святкувався.
Колись у цей день господарі виводили коней у поле на першу пашу і священики служили посеред села молебні та кропили коней свяченою водою. У цей час в полі вершники їздили верхи - "щоб нечиста сила коней не мучила". В народі уклалося декілька приповідок з цієї нагоди:
"Прийшов Миколай - коней випасай", "Юрій з теплом, а Микола з кормом", "Святий Юрій пасе корів, а Микола - коней".
Від цього дня починали стригти овець і сіяти гречку, тож склалася приповідка: "До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки!"