Великий піст

Перший день Великого посту називається Жилавий понеділок. Цього дня господині чи не єдиний день в році не готують гарячих страв, а печуть коржі з житнього тіста. Кожен член родини має з'їсти хоча б одного коржа.

В першу суботу Великого посту - 23 березня 2013 - господині колись збиралися до церкви, приносили з собою хліб, коливо й мед і замовляли велику панахиду по рідних-небіжчиках. На Херсонщині цей звичай називався "давати мисочку".

Також у першу суботу посту після причастя люди, виходячи з церкви, "знаменуються" - цілують хрест або ікону, вірячи, що "хто без благословення і знаменування піде з церкви геть - то все одно, як і не був у церкві". Люди, що постили в цей день і дотрималися всіх правил, називаються "спасенниками". Їм дозволяється випити вдома три склянки горілки, але не можна спати, бо "ангели причастя вкрадуть". Кожен, хто говів, повинен піти на вечірню, і "віднести причастя". Якщо ж хтось не піде, про нього кажуть: "Він причастя вкрав!"

Перша неділя Великого посту - 24 березня 2013 - називається "неділя збірна". У цей час зазвичай починає розтавати сніг, тому кажуть: "Неділя збір - тече вода з гір". Дівчата в цю неділю варили колись кашу з маком і на короткий час закопували її в землю - "щоб недоля пропала". 

Третій тиждень Великого посту - 1-7 квітня 2013 - називали Хрестопоклінним, або "Хрестям", неділю, яка завершує  тиждень, -"Хрестопоклінною". У цей день пекли з пшеничного борошна хлібці у формі хреста - "хрестопоклінний хліб". Частину цього печива з'їдали в той же день, частину — ховали в коморі аж до початку посіву. За народним повір'ям, уночі з середи на четвер «переломлювався» піст на дві половини.

Четвертий тиждень посту - "середохресний", в середу на цьому тижні - свято хреста. В цей день господині печуть "хрести" з маком і мастять їх медом. На цьому тижні господині сіють мак, а також розсаду капусти й помідорів. Щодо розсади, то її, кажуть, обов'язково треба садити в піст - "щоб морозів не боялась".

П'ятий тиждень Великого посту називається "Похвальний". В суботу на цьому тижні - свято Похвали Пресвятої Богородиці. В цей день не можна працювати. Не гріх тільки сіяти розсаду. На "Похвалу" сорока яйцем похвалиться.

Шоста субота - Вербна, або Лазарева. Це свято дітей. Під час церковного обходу на вечірній діти носять вербу; кому трапиться найбільша гілка верби, той щасливий. Колись в Україні існував звичай і для дорослих ходити з церкви до церкви, несучи з собою свячене гілля верби.

Остання, шоста, неділя перед Великоднем називається Вербною, "шутковою" або "квітною", а тиждень перед неділею - "вербним". У Вербну неділю святять вербу. Свячена верба має велику пошану в народі, тому навіть дрібне гілля, яке залишилось після освячення, палили на вогні, щоб "лише під ноги не потрапило". Свяченою вербою вперше після зими виганяють худобу на пасовисько.

Останній, сьомий, тиждень перед Великоднем називаєтьсмя "білим", або "чистим". На цьому тижні люди дотримуються посту так же суворо, як і на першому.

Найважливішим днем білого тижня є четвер, який називається Чистим, Світлим, Великим, Страсним або Живним. Це день весняного очищення: ще вдосвіта селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір'ї, адже все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. Люди, повертаючись із церкви, намагалися донести додому "страсну" свічку так, щоб вона не погасла.

На Лівобережжі Чистий четвер - це "Навський Великдень". У цей день мерці відправляють своє Богослужіння і каються у гріхах.

П'ятниця перед Великоднем називається Страсною. В цей день люди нічого не їдять до виносу плащаниці на середину церкви. Обід у Страсну п'ятницю пісний, навіть риби в цей день не можна.

У Великодню суботу роблять крашанки. Цей останній день Великого посту люди жили передчуттям великої радості - довгожданним очікуванням Великодня.