Коломийки про гуляння і танці

Пішли вівці у ялівці, кози у вільшники,
Пусти, мати, погуляти, бо грають музики.
Пусти мене, моя мамко, най си погуляю,
Як тепер си не ужию, потім не зазнаю.

Гуляй, доню, не бороню, доки-с молоденька,
Аж поки ти не заплаче дитина маленька.

Тепер мені погуляти, коли ми ся хоче,
Коли мої головоньки ніхто не клопоче.
Тепер мені погуляти, тепер мені скоки,
Заки мені лиха доля вилатає боки.
Тепер мені погуляти, коли рідна мати
І  постелить і накриє: «Лягай, доню, спати».

А хто вміє погуляти, той вміє робити,
А тому ся файно, любо в очі подивити.

Ой мій милий, милесенький уміє гуляти,
А не вміє коло воза кілка затесати.

Ой не буду я гуляти, бо я заморений,
Ой бо я їв через літо борщик несолений.

Пішов би я танцювати, волоки пірвуться,
Сірячина по коліна, дівчата сміються.

Ой піду я на музику до самого рання,
На порозі стоїть вожіг, то моє снідання.

Ой я піду на майдан та й витну осику,
Та й виплету личаки, піду на музику.

А я гаю не рубаю через ті осики,
А я вдома не ночую через ті музики.

Ой музика, товаришу, музика, музика,
Ай дівчина молоденька — забавка велика.

Поставайте, леґіники, до танцю, до танцю,
Беріть усі молодиці, мені лишіть Анцю.

Попід грушу конем рушу, терням заколишу,
Молодицю візьму в танець, а дівчину лишу.
Молодиці було дивно, а дівчині стидно,
Та й утікла у куток, аби ї не видно.

Ходіть, дівки, танцювати, бо пішов Штефанець,
Ми будемо танцювати, він заплатить танець.

Ходи, мила, танцювати, куп’ю ти горілки,
Ти не маєш чоловіка, я не маю жінки.
Тепер моє гуляннячко, тепер моя воля,
Не стоїть ми за плечима моя лиха доля.

Не бери мя, мій миленький, та в перший таночок,
Коби люди не казали, що-с мій коханочок.
Бери мене, мій миленький, та в другий, та в третій,
Щоби люди говорили, що ти мій далекий.

Пане брате, товаришу, зроби-ко ми волю,
ізьми мою любку в танець, а я візьму твою.

Ой кувала зозулечка на латах, на латах,
Беріть мене, хлопці, в танець, бо я в постолятах.
Ой кувала зозулечка а в гаю, а в гаю,
Беріть мене, хлопці, в танець - я чоботи маю.

Ой упала курка з бантів та побила яйці,
Бери мене, любку, в танець, бо я в кацабайці.

Моя хата на горі, червоно малюю,
За тото мня хлопці люблять, що красно танцюю.
Та танцюю, та танцюю, чоботятка псую,
А то мене не коштує, бо дєдя купує.

Тепер-єм сі розгуляла, тепер мені грайте,
Єдні-м бути вискакала, на другі ми дайте.

Ой плетені рукавиці, плетені, плетені,
На мені сі шкіра трясе, як на веретені.

Там на горі, на високій, сивий кінь пасеся,
Файно з любков танцювати, бо дрібно трясеся.

Ой музика файно грає, охота збирає,
Кості би сі розсипали — сорочка тримає.

Ой ніхто так не заграє, як музика-бойко,
За ним ніжки сами скачуть, серденьку легойко.
Заграй же ми, музиченько, по-свому, по-свому,
Буду поміст паздірити, гей коли солому.

Як зачую коломийку, зачую, зачую,
Киселицю висьорбаю, а з горшком танцюю.

Ей горіла полонина, горіла, горіла,
Так молода танцювала, аж ся розболіла.

Як дівчина умирала, людей сі питала:
«А чи грають на тім світі? Я би танцювала».

Ой дударе, дударику, як ти красно граєш,
Тілько лише доганочки, що жінки не маєш.
Ой мав же я, каже, жінку, та була маленька,
Пішла каглу затикати — вбила ї веренька.

Ой заграй ми, музиченько, най си потанцюю,
Ой присунься, файна рибко, най тя поцілую.

Загуди ми, гудаченьку, чесний чоловіче,
Заріжу ти когутика, най не кукуріче.

Заграй мені, дударику, та най потанцюю,
Як ізнесе курка яйце, то ти подарую.

Заграй мені, музиченьку, на всі штири струни,
Свиня ми ся впоросила, запрошу тя в куми.

Ей заграй ми, музиченьку, на дубові скрипки,
Та най я си погуляю ворогам на збитки.

Ви, музики, грайте, грайте, а ви, люди, чуйте,
А ви, старі, йдіть додому, молоді — ночуйте.

Ой гуляла дівчинонька з вечора до ранку,
Вигуляла дівчинонька по коліна ямку.

Там на горі, на високій, паслися індики,
Стара баба з єдним зубом летить на музики.

Прийшли жони на весілля, ніхто їх не кликав,
Поставали коло танцю, якби їх натикав.

На тім боці при потоці каня воду пила,
Галузя ся ісхилило, каня ся втопила.

Кажуть за ня, аж я п’яна, а я тверезенька,
Така у ня натурочка, што все-м веселенька.

Кой ня мати виправляла на тоті музики,
Понад вічка розчесала жовті кучерики.

Ой заграй ми, музиченьку, якої ти вмієш,
А я тобі заспіваю, що не зрозумієш.

Заграй же ми, музиченьку, стиха, поволенька,
Та най я си погуляю, бо ще молоденька.

Ой скрипочки із липочки, а струни з барвінку,
Як заграю, буде чути аж на Українку.

Сопівочко яворова, би-сь сі поколола,
Не рік, не два вигравала коло оборога.
Сопівочко яворова, соколе, сокольце,
Сопівочко яворова, моє любе серце.

Гей, музико, музиченько, як ти файно граєш,
Бодай тобі покрутило, як перебираєш.

Ой, ковалю, ковальчуку, зроби-но ми дримбу,
Я дам тобі миску муки, не зроблю ти кривду.
Ой дам тобі миску муки і ще кусник сала,
Щоби-с мені таку зробив, щоби сама грала.

Гей заграй ми, музиченьку, на ялові скрипки,
Та най я си погуляю ворогам на збитки.

Як музика ладно грає, тото охоточка,
Кості би ся розсипали, жеби не сорочка.

Ой пішов би-м танцювати, нема кого взяти,
Пішла моя зазулейка дитину держати.

Та хоч моя білявина на ніжечку храмле,
Та як возьме танцювати, як гусятко плавне.

Дала мене моя мати за цимбалістого,
Цимбали ся поломили, та й що ж мені з того?

У потоці нема води, випили воробці,
Бо так ніхто не заспіват, як у Бистрім хлопці.

А як я си заспіваю, а як я си вівкну,
Піде голос по Дуброві аж на Комарівку.
Та я собі заспіваю, ой ду-ду-ду дайна,
Коби мене не зрадила моя любка файна.

Ой шуміла ліщинонька від вітру буйного,
А ще буде раз шуміти від голосу мого.

Коло млина, коло млина, коло парового,
Кілько я ту наспівав, а що мені з того?

Мені люди дивуються, що я сі співаю,
Я на серцю тугу маю та й си розбиваю.
Ой якбр я не співала, все сумна ходила,
Давно би я, молоденька, в сирій землі гнила.

Мені люди дивуються, що я собі гожа,
Мене мати породила, як паліла рожа.
Мені люди дивуються, що я собі гладка,
Мене мати породила, як паліли ябка.

Мене мати породила на самого Спаса,
Я так буду виглядати, як смичок від баса.
Мене мати породила на самого Юр’я,
Я так буду виглядати, як марцове куря.

Але файно скрипаль грав, нікому співати,
Сидить милий за ворітьми, ніким наказати.
А я йому наказую перепеличками,
А він мені відсилає та й ластівочками.
Ластівочки-щебетушки не хочуть сідати,
Не кортить мня заспівати, лишень погуляти.

Тато добрий, тато добрий, мати не лихая,
Не боронять погуляти, поки-м молодая.

Пусти мене, моя мати, та й на вечорнички,
То там хлопці чорноброві плетуть рукавички.

Закувала зозулина, сіла на лозину,
А я люблю, мамко, літо, ще май люблю зиму.
Бо уліті на роботі сонечко пече ня,
А узимі, люба мамко, ледь діжду вечера.

До нас, до нас, парубочки, бо в нас вечорниці,
А в нашої ґаздинечки тисові полиці.