Коломийки про подарунки

А хто хоче, траву топче, а хто хоче, косить,
А хто хоче рибку мати, подарунки носить.

Ой поїхав мій миленький та й на ярмарочок,
Привезе ми даруночок, хоч обаріночок.
Ой поїхав мій миленький, ой щось мені купить,
А тогди я буду знати, що він мене любить.

Ой цоїхав мій миленький на штири неділі,
Купив мені даруночок, будете виділи.
Купив мені даруночок — червону запаску,
Забула-м сі запитати, за яку то ласку.

Кукуріку поза ріку, білі когутята.
Їду, мила, до Самбора, куплю чоботята.
Не чоботи, не чоботи, а білі панчішки,
Надівай си, любко люба, на білії ніжки.

Ой забрала вода лавки, забрала підлавки,
Не маю ким передати калач до білявки.
Передав би-м сяким-таким, та скаже другому,
Такой мені випадає віднести самому.

Чи я тобі не казала: «Продай, милий, коні,
На цукорки, на орішки, на ябка червоні».

Чи чула ти, дівчинонько, коли я тя кликав,
Коли я ти ябка дрібні за пазуху сипав?

Ой Я тобі повідала, небоже Василю,
Купи мені коралики на біленьку шию.
Купи мені коралики і зелену крайку,
Я ти куплю тютюну і за крайцар файку.

Ой кувала зозуленька у лісі на буці,
Від милого подарунок — перстінець на руці.

Ой на горі ліщинонька, горіхи трясуться,
Дала-м би ти писаночку, кури не несуться.

Ой Іванцю-подолянцю, купи ми рум’янцю,
Ой най ся я нарум’яню в неділю до танцю.
В суботу-м ся рум’янила, в неділю гуляла,
В понеділок Іванові рум’янок віддала.

Та купи ми, мій миленький, хусточку до строю,
Та як хочеш, щоби-м стала до шлюбу з тобою.

Ой я собі полюбила в широкім ремені,
Та й приніс ми у дарунок щупака у жмені.

Ой засвіти, місяченьку, на межу, на межу,
Най я свому миленькому сорочку змережу.

Як вівчаря не любити, кой в вівчаря вівці,
Кой в вівчаря поза ремінь білі сороківці.

Минулися тоті добра та й тоті розкоші,
Що-м сягала миленькому в кишеню по гроші.

Ой ходив я до дівчини, кусав я орішки,
Прокусав я ворон-коня, тепер ходжу пішки.

Широкий лист на калині, широкий і довгий,
Любила мя дівчинонька, як був черес повний.
Як в чересі ніц не стайо, іно одна дудка,
Вивела мя за ворота: «Постій, дурню, тутка».

Верни мої подарунки, верни мої гроші,
Твоя мати говорила, що я нехороший.

Як поженеш воли пасти, то займи ми вівці,
А що тобі повбіцяла, винесу в подівці.

Що-м си води наносила — білі коновочки,
Що-м си любка налюбила за подаруночки.
Що-м си води наносила тої студеної,
Що-м си любка налюбила, шкода слави мої.
Що-м си води наносила, не буду ї пити,
Що-м си любка налюбила, не буду з ним жити.

Любила я парубонька, як я грушки їла,
Прийшла зима, грушок нема, а я виповіла.

Дурила ня дівка біла, дурила, дурила,
Подарунки од ня брала, а других любила.

Ой як мене ти не любиш, люби мого брата,
Набрала-с сі подарунків, най не буде втрата.

Не вір, мати, Катерині, що кучері чеше,
Вона каже, же ще дівча, а вона так бреше.
Ой пас же я сірі воли в зеленій ліщині,
Давав козак на рантушок нашій Катерині.

В Солотвині на ярмарку мали воли кривду,
Продав леґінь в’язку сіна, купив дівці бинду:
«А ти будеш, песя віро, у бинді ходити,
А я не міг сиві бички додому прибити».
Та купив я чоботята Мотроні, Мотроні,
Та завісив на одвір’я — поглодали коні.

Мовила ми моя мати, що купить коралі,
А коралі у містечку, а піняндзе далі.

Коли хочеш, мій миленький, щоби-м була красна,
Купи мені мішок булок, а горнятко масла.

Ой, Василю, Василеньку, іще раз Василю,
Купи мені коралики на біленьку шию.
Та не купуй коралики, але купи перла,
До єнчої не ходи, бо я ще не вмерла.

Мало, мало кораликів, мало, мало, мало,
Маю шию коротейку, то ми дуже здало.

З сего боку на тамтой бік мальована кладка,
Ой виносив Ясунуньо до Касуні ябка.
Ой виносив солоденькі, ой виносив винні,
Тепер ми сі обадвоє любити повинні.
З сего боку на тамтой бік мальоване щичи,
—   Вийди, вийди, Касунуню, чось ті Ясьо кличе.
—   Ой не вийду, ой не вийду, бо не маю часу,
В п’яцу горить, окріп кипить, засипаю кашу.
—   Вийди, вийди, Касунуню, щось ти подарую,
Штири шнурки кораликів ще й ті поцілую.
Ой як вийшла Касунуня, щось ї подарував,
Штири шнурки кораликів ще й ї поцілував.

А що кому да й до того, що я руду люб’ю,
А я своїй рудій любій коралики куп’ю.

З зеленої полонини злетіли потята,
Куповані на Воловім дівці чоботята.
На Воловім куповані, в Велліжу ковані,
На Лисиче ізнесені, дівці даровані.

Ой по росі, сивий коню, по росі, по росі,
Від милого даруночок, застіжечка в косі.
А у косі застіжечка, а під шийов бинда,
Ой як бо я приберуся, то всім дівкам кривда.

Ой дощ іде, роса паде на білу березу,
А я свому миленькому сорочку мережу.
Ой мережу та й мережу, файно вишиваю,
А я свому миленькому до шлюбу сховаю.