Коломийки про працю та неробство

Не диви ти, пане-брате, яка дівка гладка,
Ай подиви, пане-брате, чи метена хатка.
Не диви ти, пане-брате, на єї волята,
Ай подиви, пане-брате, чи миті горнята.
Не диви ти, пане-брате, на товсті гузиці,
А подиви, пане-брате, чи миті ложиці.

Ой вмієш ти, дівчинонько, головку завити,
А не вмієш, дівчинонько, рубця зарубити.

Єден чобіт на підкові, а другий на корку,
Як хто хоче біду знати, най си возме дворку.
Ой чи дворка, чи не дворка, коли в дворі була,
А вже вона господарську роботу забула.

Я да пряду не до ряду шовкове повісмо,
Сідай, милий, коло мене, не буде нам тісно.
Я да пряду, не напряду шовкову куделю,
Чому сидиш, не говориш, чортовий коргелю?
Вже да три дні, три неділі, як-їм привезена,
Вже да три дні, три неділі хижа не метена.

Ой нікому так не добре, як тій молодиці,
Сама лежить на постелі, ноги на полиці.
Ой, Іванцю, не бий Анцю, бо Анця ґаздиня —
На городі вовки виють, а хижа — пустиня.

Ти нероба, я нероба, не будем робити
Та купім собі візочок, будем ся возити.

Я в неділю була п’яна, в понеділок спала,
А в вівторок снопів сорок пшениці нажала.
А в середу привезла, в четвер змолотила,
А в п’ятницю продавала, в суботу пропила.

Журилася сусідиця, што я пішла пити,
А друга ся пожурила, чим буду платити.
А я буду платить в корчмі тими п’яточками,
Що заробить мій миленький білими ручками.

Пили паленочку, як гусята воду,
Напиймося, файна любко, ми такого роду.

Гей до тої дівчиночки, до тої, до тої,
Що давала горівочки з флєщини білої.

Гей до тої дівчиночки, до тої, до тої,
В неї постіль застелена, горівка на столі.

Куда їду, куда їду, коршми не минаю,
Ой дай, жиде, горівочки, хоть грошей не маю.

І я не пий, і ти не пий, та хто буде пити,
Та хто буде на жидівські сироти робити?

Кажуть люде, що я нероб, не хочу робити,
Ой я уже від роботи не можу ходити.

Горівочко-ковіточко, пив би-м тя до капки,
Та кобись ня не водила по дорозі цапки.

Ой нап’юся горівочки та й тої сивухи,
Та ми стане світ, як банька, а люди, як мухи.