Коломийки про залицяння та сватання

Болить мене головонька, як вечір настане,
Прийди, прийди, мій миленький, може, перестане.

Ой не спали чорні очі, не спали, не спали,
Но сиділи на порозі, милого чекали.

Ой я би ся не здрімала, хоч би засвітало,  
Якби прийшло солов'ятко та й защебетало.
 
Я калину гну в долину, а калина вгору,
Коли ж я, ох мій миленький, з тобов наговору.
 
Гей якби я була знала, що прийде Микула,
Я би була із всіх стільців порошок іздула.
 
Гей якби я була знала, що прийде Михайло,
Я би була кучерики зачесала файно.

Ой який ти, мій миленький, ти ладний на вроду,
Та як ясний місяченько зійде на погоду.

Я гадала, молоденька, що то вже зоріло,
А то мого миленького личенько яріло.

Я гадала, молоденька, що сонечко сходить,
А то милий, чорнобривий по городі ходить.

Ой дощ іде, роса паде на білу березу,
А я своєму миленькому сорочку мережу.

Я до тебе козака, ти до мене польки,
Приїдь, приїдь, мій миленький, зварю ті фасольки.

Ой місяцю-перекрою, не світи нікому,
Тільки мому миленькому, як іде додому.

Ніхто такий не файненький, та як мій миленький,
Ой як іде через село, як сосна, тоненький.

Ой чи ти, вдовин сину, у меду кувався,
Що ти мені, вдовин сину, дуже сподобався?

Ой того я хлопця люблю, ото моя душка,
Що червона китаєчка коло капелюшка.

Ой гайові горішеньки, гайові, гайові,
Ой то мі ся сподобали очка Івасьові.

Ой кувала зозуленька та й на конюшині,
В тебе, милий, очка сиві, а у мене сині.

Ой Василю, Василечку, житній колосочку,
В вікні сиджу, тебе виджу в вишневім садочку.

Ой кувала зозуленька до гаю очима,
Від любочка пам'яточка — стонга за плечима.

Ой кувала зозуленька на рові, на рові,
Від милого пам'яточка — цвіти на голові.

Ой кувала зозуленька на буці, на буці,
Від милого пам'яточка — перстінець на руці.

Чи я тобі не казала, мій любий Василю,
Купи мені коралини на біленьку шию.

А як хочеш, мій миленький, щоби-м була біла,
Купи мені парасолю, би-м не обгоріла.

Чекай, моя миленькая, най продам фасолю,
Та я тобі за фасолю куплю парасолю.

Ой поїхав мій миленький і щось мені купить —
Солоденький медівничок, бо він мене любить.

Ой місяцю-місяченьку, ой місяцю-князю,
Скажи' мені щиру правду, з ким я долю зв'яжу?

Не дивуйте, люди добрі, що перебираю,
Я також мужа хочу, як я сама знаю.

Щоб тютюну не курив, табаки не нюхав,
Чужих жінок не любив, тільки мене слухав.

Кажуть за ня, що я плоха — най мене хтось здурить!
За такого хлопця піду, що не п'є й не курить.

Ой дай мене, моя мати, за файного хлопця,
Щоб я собі процвітала, як ружа в городці.

Ой на ставу, на ставочку там виплила качка,
Шукайте мі одинака, бо я одиначка.

Гадай, мати, гадай, мати, аби угадала,
Би ти мене з гараздочку на біду не дала.

Ой ти, сивая зозулько, що би-м тя просила,
Коби мені пораяла вдовиного сина.

Та як я сі заспіваю, далеко мя чути,
Аж на тоту стороночку, де я маю бути.
Аж на тоту стороночку, аж до тої хати,
Де я маю, молоденька, господарювати.

Кучерявий баранець, кучеряві роги,
Пішов би я до дівчини — не знаю дороги.

Ой піду я попід сад, чи не впаде сливка,
Чи не вийде дівчинонька, моя чорнобривка?
Ой піду я у садочок, чи не впаде грушка,
Ой чи вийде, чи не вийде люба моя душка?
Ой піду я попід сад, чи не впаде ябко,
Ой чи вийде, чи не вийде моє солодятко?

Ой коб не ти, дівчинонько, і не твої очі,
Не стояв би мій коничок до самої ночі.

Парашечко, бідашечко, не дай погибати,
А заведи коня в стайню, а мене до хати.

Ой дівчино-дівчинонько, не боїшся бога,
Заморила-с мого коня у твого порога.

Ой вдар, коню, копитами перед воротами.
Вийди, вийди, дівчинонько з чорними бровами.

Не сам іду, коня веду, білявко небого,
Отворяй мі воротенця, не бійся нікого.

Ой конику-воронику, конику-каштанку,
Ой як їдеш до дівчини, постій коло ґанку.

—   Чи чула ти, дівчинонько, як я тебе кликав,
Як я тобі за ворота обарінки сипав?
—   Чи чула ти, дівчинонько, як я тебе кликав,
Як я твою цілу хату калинов обтикав?
—   Ой чи чула, чи не чула, не обзивалася,
Бо я тебе, мій миленький, не сподівалася.

Білявино, лебедино, чому-с така красна,
Як калина рум'яная, як зірочка ясна?

Ой гіллява березонька, гіллява, гіллява,
Ой мені ся сподобала дівчина білява.

Ой на ставу, на ставочку дрібні каченята,
Які в тебе, такі в мене сиві оченята.

Ой кувала зозуленька в лісі на горісі,
Вийди, вийди, дівчинонько, нічого не бійся.

Ой не бійся, білявице, студеної роси,
Я роззуюсь, тебе вбую, а сам піду босий.

Попід тоту полонину лиш самі малини,
Ото мені сподобались очка Василини.

Ой дівчино, дівчинонько, там-то мені пишна,
Як у лісі при дорозі біленькая вишня.

А я вже ся не дивую, чого Марця красна:
Коло неї вчора впала зоря ясна.

А хтось має сиві воли, хтось має корови,
А я маю білявочку, вона — чорні брови.

Одна брова та варт вола, друга — червоного,
Треті очка чорненькії — коня вороного.

Чудуються добрі люди, чом дівчина мила,
Та ж бо в неї ясна зоря кілька раз гостила.

Ой гадав я, милий брате, що то скрипка грає,
А то моя чорнобрива по саду співає.

Куди мила походила, дзвінком подзвонила,
Там сходила і розцвіла ружа і калина.

Як Ганнусі не любити, коли молоденька,
Як вишиє сорочину, як мачок дрібненький.

Ой я тоє дівча люблю, що раненько встає,
Що білими рученьками коровки пускає.

В тебе очка чорненькії, як терн на галузі,
Личко таке рум'яненьке, як калина в лузі.

Гей, во моїм городчику ружа проквітає,  
Чи вже наша, мій миленький, любов пропадає?

Іще ружа не процвіла, лиш ся припалила,
Іще любов не пропала, лиш ся притаїла.

В саду сливка, в лісі івка інеем припала,
Ой білявко, люба наша навіки пропала.

Розвивайся, березино, розвивайся, дубе,
Ой не знати, котра моя дівчинонька буде.

Гей вийду я на вулицю та й стану гадати,
До котрої дівчиноньки старостів послати.

Післав би я до бідної — дороги не вбиті,
Післав би я до багачки — лавиці не миті.

Волію я до бідної дороги топтати,
Ніж у тої багатої лавиці шкребтати.

А я весну перевесну, літо перебуду,
Коби швидше до осені — женитися буду.

Кажіть, мамо, татуневі, би ня оженили, 
Я би казав, та боюся, щоб мене не били.

Тобі, батьку, журитися — сіяти, орати,
Мені, батьку, журитися — котру дівку брати.

Таки вженюся, товаришу, оженю, оженю,
Таке собі дівча візьму — сховаю в кишеню.

Грім гуде, грім гуде, а я не боюся,
Маю файну дівчиноньку, з нею оженюся.

Не беру тя, біло дівко, за твою роботу,
Лиш беру тя, біло дівко, за твою красоту.

Ей, будеш, легінику, мою красу знати,
Та як будеш у суботу сам сорочку прати.

Вітер віє, вітер віє, вітер завіває,
А дівчина воду носить, зілля поливає.

Не так зілля, не так зілля, як той барвіночок,
Як буде ся віддавати, вплете сі в віночок.

Сію руту, сію руту, руту поливаю,
Росте рута зелененька, на вінок сховаю.

Ой чий же то садок, садок зацвів так синенько?
Постелився барвіночок по землі низенько.

Товаришка віддається, а я вже за рочок,
А я своїй товаришці сплітаю віночок.

Ой плетемо та віночки, барвінку доходить,
Бо вже з нами товаришка більше не походить.

Закувала зозулина, сидячи на ляді,
Не довго ті, моя мамко, в хаті на заваді.

Вийди, вийди, Ганнусенько, стань собі на приспу,
Та подякуй, Ганнусенько, нам за товариство.

Ой дякую, моя ненько, за вихованенько,
Не будете лагодити щодень сніданенько.

Та я в своєї матіночки тепер на відході,
Посадила яворика у своїм городі.

Мати ж моя старенькая в тонкій сорочині,
Не дали мені погуляти, молодій дівчині.

А я при вас не гуляла, при чужій не буду,
А по чім я вас, мамунцю, споминати буду?

Нащо мене віддаєте, мої любі тату,
Хто ж вам буде веселити через зиму хату?

Через зиму хату, хату, через літо нивку,
Нащо мене віддаєте, таку чорнобривку?

Ой бувайте здоровенькі, мої любі сестри,
А хто ж буде вам у хаті порядочок вести?

Береш мене, мій миленький, до свойого дому,
А чи буде говорити свекруха зі мною?

Гиля, гиля, білі гуси, та гиля на ріку,
Зав'язали дівчиноньку, не розв'яжуть д'віку.

Не плач, дочко, не журися, не буде ти біда,
За такого хлопця ідеш, як боханець хліба.

Не плач, доню, не журися, бо не маєш чого,
Ти гарного хлопця маєш, виходиш за нього.

В молодого на воротях зелена галузка,
Наш молодий чорнобривий та білий, як гуска.

На високій полонині ізгребено пластя,
Женихові з молодою нехай буде щастя.

Ой посію жито, жито, нехай вно родиться,
На весіллю засівати годиться, годиться.

Ой з-за Лючі іде туча, з-за Косова хмара,
Тото собі Марієчка із Іванком пара.
 
Жийте в щасті, молодята, усе веселіться
Та ніколи не сваріться, до смерті любіться.

Ой долино, долиночко, та в тобі явірці,
Я пожену воли пасти, а ти жени вівці.

Ой через гай, через гай та через долину
Поганяє вівчар вівці, жене в полонину.

Ой то файна капустиця з олійом, з олійом,
Ой то файно вівці пасти з молодим Матійом.

Ой сапала кукурудзу, бур'ян не збирала,
Робота мене не бралась — за любком гадала.

А мій милий чорнобривий в полонинці косить,
Вітер віє, сонце гріє, кучері підносить.

Ой хмариться і буриться моє сінце в полі,
Пішла би я громадити, мене в ніжки коле.

Купи-но мі, мій миленький, жовті черевички,
А я піду і згромаджу та й зложу в копички.

Ей, вийду я із хатини, подивлюсь з порога,
Як мій милий загрібає коло оборога.

У високій полонині зеленіють бучки,
Нав'язала сорок снопів — заболіли ручки.

Ой поїхав мій миленький до млина молоти,
Мене лишив, молоденьку, пшеницю полоти.
 
Воли мої сивенькії, воли мої, воли,
Хто вас буде випасати, я не маю коли.

Маю сіно на покосі, маю сіно гребти,
Маю жінку молоденьку, жаль мі в поле вести.

А у полі криниченька, у полі, у полі,
Коло неї красна любка пшениченьку поле.

Вона поле пшениченьку, кукіль вибирає,
Та все свого миленького вона визирає.

Заспіваймо, цімборочко, тепер нам широко,
Ми вже нивку докопали — сонце ще високо.