Лисиця й виноград (байка Л. Глібова)

     Прибігла раз Лисичка у садок;
     Вподобавсь дуже їй привітненький куток —
І гарно погулять, і любо подивиться,
     То тим, то сим там можна поживиться.
          Глядить —
     На тичках виноград висить,
     Густесенько, аж тички нахиляє.
     «От,— дума,— снідання смачне;
Усяка ягідка неначе привітає,
     Неначе каже: їж мене».
Та от біда яка: відкіль вона не гляне,
Де не зопнеться — не достане;
     Облизує роток —
Хоч би десяток ягідок.
— Бач,— каже,— люди як хитрують,
     Неначе носом чують…—
А на вершечку поравсь Горобець:
     Усюди він, проворний молодець,
Примазаться уміє на дурничку,—
     На те вже вдавсь.
     Побачив він Лисичку
     І зараз обізвавсь:
— Здоровенька була, Лисичко!
Поласуй з нами, молодичко!
А виноград же то який!
У вашому гаю не виросте такий!.—
Лисичка думає: цвірінькало ти сучий,
Без тебе знаю я…— Ні,— каже,— нам не йде,
     Кислючий-прекислючий —
     Оскома нападе! —
Розсердилась вона і подалась додому,
Жалкуючи, що бігла по-дурному.

     Так завидющий чоловік
     На брехні верне свій язик;
     Чого не втне чи не достане —
          Усе погане.