Вівці та Собаки (байка Л. Глібова)

Один заможний господар
Надумався Вовків злякати.
     «Що,— каже,— той вівчар —
Собак дві сотні назбирати!»
Здається б, і гаразд було:
Вовки полохать перестали,—
Так друге лихо підросло:
Свої Собаки шкодить стали.
Аж жаль бере, як розказать:
З Овечок перше вовну драли,
А далі м’яса забажали
Та й ну щодня Овець качать.
До осені звели отару…
     Зосталось, може, з пару,
Та й тих упорали під темну ніч,
     Щоб більше не кортіло.

     На се коротка річ:
Дурний порядок — дурне й діло.