Дві пташки в клітці (байка П. Гулака-Артемовського)

   "Чого цвірінькаєш, дурний, чого голосиш?
    Хіба ж ти трясці захотів?
    Що заманулося, чого ти не попросиш,
    Чи сім'ячка, просця, пшонця, чи то крупів,—
    Всього ти в кліточці по саме нельзя маєш,
    Ще й витребенькуєш, на долю нарікаєш",—
    Так в клітці підлітка корив снігир старий.
    "Ой дядьку, не глузуй! — озвався молодий.—
    Недарма я журюсь і слізками вмиваюсь,
    Недарма я просця і сім'ячка цураюсь.
    Ти рад пожорні сій, бо зріс в ній і вродився;
    Я ж вільний був, тепер в неволі опинився".