Прислів'я та приказки про те, що людині шкодить, а чоловіка губить

Народне слово про шкідливі звички

Пиття не доводить до пуття.

В болоті не без чорта, в сім'ї не без п'яниці.
Взявся п'яний за тин, як за попа трясця.
Вчепився, як п'яний до тину.
Від п'яного поли вріж, а тікай.
Від п'яного і чорт утікає.
Він п'яним і родився.
Вільному воля, п'яному — рай.
Гірке життя п'яним медом не підсолодиш.
Голодному на умі хліб, а п'яному — хміль.
Далеко п'яному додому.
Добра п'яниці і крапля.
Захотів від вовка каяття, а від п'яного сорому.
З п'яним не сварися, з багатим не судися.
Кожний пияк то добре знає, що клин клином все вибивас.
Кажуть, що п'яниця, а справді — брехня, бо він не п'є, а просто ковтає.
Коза — не тварина, п'яниця — не людина.
Козел в городі — сторож, а п'яниця — ключник.
Коли двоє кажуть — п'яний, то лягай спати.
Коли п'яний, то лягай спати, а не зачіпай.
Коли п'яниця в шинку скаче, то жінка дома плаче.
Люди п'яні і голову гублять.
Мало чого не буває, що й п'яний співає.
На жлукто спотикнулась, на корито впала, вийшла за п'яницю — навіки пропала.
Не допивай, не доливай — не будеш п'яний.
Не той п'яний, що каже: «Я вже п'яний», а той п'яний, що каже: «Дайте ще!»
Не п'яний плаче, а горілка.
Не той п'яниця, що п'є, а той, що впивається.
Ні рак, ні жаба, а просто п'яна нахаба.
Пияцтво розум з'їло.
П'яний, а у воду не скочить.
П'яний, а у вогонь не полізе.
П'яний гірше скаженого пса.
П'яний б'ється, скаче, а проспиться — гірко плаче.
П'яний дурному брат.
П'яний і злодій — рідні брати.
П'яний, п'яний, а об вугол не б'ється.
П'яний свічки не засвітить.
П'яний собі розум відбирає.
П'яний — так, як малий: що на умі, те й на язиці.
П'яний храбриться, а як проспиться, то й свині боїться.
П'яний, як дитина: і нехотя правду скаже.
П'яниці кажи, що день, а він каже, що ніч.
П'яниця і з каганця питиме.
П'яниця і свиня — то однакові звання.
П'яниця: пропив штани та й хвалиться.
П'яниця проспиться, а дурень ніколи.
П'яниця — то послідній чоловік.
П'янка і розумного зведе з ума.
П'янка ніколи до добра не доведе.
П'яного молитва, як хворого піст.
П'яному гори немає — усе рівне.
П'яному і бог з дороги звертає.
П'яному і калюжа по вуха.
П'яному й кози в золоті.
П'яному кожна дорога слизька і довга.
П'яному море по коліна, а калюжа морем здається.
П'яному на кожнім кроці поворот.
П'яному світ — як банка, а люди — як мухи.
П'янство в роботі не товариш.
У п'яниці сім п'ятниць на тиждень.
Скільки води не пий, а п'яним не будеш.
Соха — не плуг, тачка — не машина, п'яниця — не чолові».
У п'яниці коли не очі сині, то спина в глині.
У п'яниці нема нічого на полиці.
У п'яного — вчинки, у тверезого — думка.
У п'яного кулаки дрова рубають, а як прокинеться, то й сокири не візьме.
Хоч п'яний, а правду каже.
Хоч будеш п'ян, не будь упрям.
Хто п'яницю полюбить, той вік собі погубить.
Що у тверезого на думці, те в п'яного на язиці.
Що в тверезого на умі, те в п'яного на язиці.
Щоб не розводились п'яниці, то він горілку випиває.
Що чоловік п'яний, що скажена собака.
Як не як, а Хома пияк.
Як п'ян, так капітан, а проспиться, так і свині боїться.
Як ті п'яниці щодня п'ють?!
Добре, що ми попривикали.

Коли б не пили, то б в золоті ходили.

Було б що випити, а пияки найдуться.
Випив, аж денце показав.
Випив дві неповних, а третю через верх.
Випив і оком не моргнув.
Випий, Іванку, бляшанку, а за дві заплати.
Випиймо, щоб дома жінки не журилися.
Випийте і закусіть, а на завтра до себе запросіть.
Випити би ся випило, з'їсти би ся з'їло, коли б ще по тому полежати дали, тож-то би добрі були.
Він би випив море.
Він не хоче ґаздувати, тільки пити-гайнувати.
Гірко випить, а жаль покинуть.
В лихий час п'ю і квас, а побачу пиво — не пройду мимо.
Дай йому пити, а він не дасть тобі жити.
Де п'ють — мене минають, а де б'ють — з мене починають.
Де п'ють, там і б'ють.
Де п'ють, там і ллють.
До кого п'єш, тому й здоров'я кажи.
Допився до того, що в хаті вітер віє.
Душа міру знає: вип'є, а потім лежить.
Заробив кревно та й пропив певно.
За свою працю хоч напийся, Яцю.
Збувся тато клопоту: жито змолотив, а гроші пропив.
Коли пили — гомоніли, а платили — поніміли.
Коли не до тебе п'ють, то не кажи здоров!
Куняє й наливає, наливає й випиває, випиває і куняє — свого віку козацького доживає.
Люби — не влюбляйся, пий — не напивайся, грай — не відігравайся.
На гріш вип'є, а на карбованець галасу.
На копійку упився, на руб похвалився.
Ні п'ється, ні ллється, ні в чарці не остається.
П'є ледащо, як має за що.
П'є до потері, щоб не бачити, де двері.
Ми не п'ємо, тільки з хлібом їмо.
Мужик рік не п'є, два не п'є, а як біс прорве, так і все проп'є.
Напився до порядку: два ведуть, а третій несе шапку.
Напідпитку нема спинку.
Не допивай з пляшки до дна, бо дійдеш на споді багна.
Не на те козак п'є, що є, а на те, що буде.
Ноги кажуть: «Ходім додому!», головонька каже: «Ходім до покою!», калитка плеще: «Напиймося іще, я все поплачу!»
Один день їсть, п'є, танцює, а двадцять дев'ять голодує.
Овдію, п'єш цілу неділю, а я тобі, Овдію, та й нічого не вдію!
Пий, брате, пий, а на старість — торба й кий.
Пив не на живо, а на смерть.
Пий до куми, а до кума завтра вип'єш.
Пий, дядьку, горілку: смуток забудеш.
Пий, пий — це медя, я поведу тебе до ведмедя.
Пий, та розуму не пропивай.
Пий та людей бий, щоб знали, чий син.
Пий, та не впивайся, між чужими людьми остерігайся.
Пило б ледащо, якби було за що.
Пити до дна — не бачити добра.
Пити чи не пити, аби з добрими людьми поговорити.
Погано п'ється, тільки у чарці не зостається.
Продав за карбованець, пропив за полтиник, прогуляв
і другий, тільки й бариша, що болить голова.
Продав на руб, пропив на полтину, пробуянив другу,
тільки й бариша, що в голові шумить.
Пропив би й дітей своїх.
Пропив ґазда вола — все його слава, а невістка — міх, вже з неї сміх.
Пропив би світ за три гроші.
Сам п'ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю.
Спасається: щоденно напивається.
Та він би маму свою пропив.
Тут пити, тут не спати, треба йому києм дати і кожух зняти.
Хома купив, Хома п'є, бо у Хоми гроші є.
У Гаврила пили та його й побили.
Хто багато п'є, той сам себе б'є.
Хто не напивається вином, буває здоров умом.
Хто п'є до дна, тому не бачить добра.
Нині до дна, завтра до дна — зосталася біда і корова одна.
Хто п'є, той кривиться, кому не дають, той дивиться.
Хто пив, а в кого голова болить.
Хто пив, а мене волочать.
Хто по повній випиває, той під тином спочиває.
Той п'є, в кого гроші є.
Чи пропити, чи штани купити?
Чоловік — не корова, вип'є літр-два, а корова — відро.
Чоловік — не свиня: більше відра не вип'є.
Чоловік — не скотина: більш барила не вип'є.
Чоловік п'є — дах горить, жінка запила — уся хата горить.
Чом не пить, коли його доля не спить.
Що пропито, в тім не ходити.
Як випити хочеться, то і в куми проситься.
Як вип'єш дві-три, то неначе замакітриться світ.
Як вип'єш неповну чарку, очі западуться, а як вип'єш повну — вилізуть, то краще не пити.
Як випили варенухи, то й загули, наче мухи.
Як нап'ється — решетом гроші міряє, а проспиться — ні за що решета купити.
Як не п'єш до ладу, то зійдеш на біду.
Як п'є, то не проливає, як б'є, то добре влучає.

Річка починається із струмка, а п'яниця — із чарки.

Випив чарку, випив дві, зашуміло в голові.
Він за чаркою горілки пішов би й на той світ.
В чарці більше людей тоне, як у морі.
Від чарки більше людей помирає, ніж у морі потопав.
Де чарка, там і сварка.
До кужеля нездужала, а до чарки одужала.
За однією чаркою і наймит не закушує.
За чарку — та й за сварку.
Ке нам чого-небудь такого, для чого чарки роблять.
Кому чарка, кому дві, кому нема й одної.
Перша чарка — на здоров'я, друга — на веселощі, третя — для сварки.
Перша чарка колом, друга — соколом, а решта дрібними пташечками.
Перша чарка не брала, друга теж, а третя завела в арешт.
Перша чарка — як по льоду, друга — як по меду, а за третю не питай — управляйся, наливай!
Хвали себе не при чарці, а при косарці.
Чарка горілки — лиха ківш.
Чарка та сварка до добра не доведуть.
Чоловік — до шинкарки, а жінка — до чарки, і нема у них сварки.
Чоловік за чарку, а жінка за сварку.
Як до праці — руки дрижать, а чарочку добре держать.
Як до праці — хворий, а як до чарки — скорий.
Як ковбаса і чарка, то минеться й сварка.

Хміль, а не вода, чоловікові біда.

Намогоричився до самого підборіддя.
Налився по самі вінця.
За чужим хмелем що-небудь змелем.
З порожнього не наллє, а бідного не обкраде.
Господи, за що ти мене караєш: чи я горілки не п'ю, чи я жінки не б'ю, чи я церкви не минаю, чи я в корчмі не буваю?
Добре тому пить, хто хмелю не боїться.
З чужого похмілля голова не болить.
Не за те батько сина бив, що син пив, а за те, що похмелявся.
Пора кумі і за розум братися: не все пити, треба похмелятися, а з похмілля знову на весілля.
Хмільна вода до добра не доведе.
Який напій, таке й похмілля.

Блажен муж — до церкви недуж, а до корчми чимдуж.

Гей ти, корчмо, ти, княгине, в тобі праця наша гине!
Де піп церкву ставить, там пан корчму ладить.
Дзвіницю обдирає, а корчму криє.
До неба високо, до царя далеко, а до корчми близько.
Зістарівся воюючи, по корчмах ночуючи.
Жінка люба вела чоловіка з корчми за чуба.
Корчмар, як комар: де сяде, там і п'є.
Коваль кує, а ковалиха в корчму йде.
Годі вже дома пити, ходімо в шинок.
Їхав у ліс, а став коло шинку.
Корчма розуму учить.
На хрестинах всі куми, на весіллі всі свати, а у корчмі всі брати.
Окаянні люди: корчма горить, а вони плечі гріють.
Тоді жінку слухай, як із шинку додому кличе.
У корчмі ся напиває, а в калюжі спочиває.
Хто в корчмі служить, тому в броварні платять.
Хто корчму минає, той щастя зазнає.
Рушаймо до шинку, коли в церкві тісно!
Шинок хазяїном не наставить.
Шинок — це лихо для жінок.
Якби не діти, добре було б в корчмі сидіти.
То недужого питають, а здоровому наливають.
Оце дудлить, аж у горлі клекотить!
Напала брага на врага.
Празник — Іван Бражник.
Не пий вино, худобино, бо тебе воші з'їдять!
Вино веселить, та від вина й голова болить.
Вино й горілку полюбив — честь загубив.
Вино людину веселить, а потім честі лишить.
Дав на вино, на ладан, на церковні витребеньки.
Не винувате вино, винувате п'янство.
Не винце, так пивце — аби мокре було.
Не жаль вина, а жаль розуму.
Не поможе і вино, як лиш прийде студено.
Пізно берегти вино, коли вже бочка порожня.
Хто вино любить, той сам себе губить.
Чарка вина не добавить ума.

Вода живить, а горілка губить.

Аби горілка була, ми й сухарі поїмо.
Без горілки ані не оженишся, ані не вмреш.
Вода — не горілка: багато не вип'єш.
Втопив розум у горілці.
Гірка горілка, та й пиття не солодке.
Горілка йде спочатку до голови, а потім до ніг.
Горілка посварить і перепросить.
Горілка багато шкоди робить і на зле штовхає.
Горілка без вогню, а розум спалить.
Горілка біла ніс красить начервоно, а честь начорно.
Горілка валить з ніг і кладе під поріг.
Горілка — всього доброго злодійка.
Горілка в роботі — не помічник.
Горілка і гулі не одного в постоли взули.
Горілка йому очі засліпила.
Горілка людину в гріб заведе.
Горілка — не дівка, а мачуха — не мати, але вміють добре голову завертати.
Горілка — не дівка: на ногах не встоїть.
Горілка — не дівка, не треба її цілувати: з ума зведе і сама пропаде.
Горілка — здоров'я злодійка.
Горілка, як хороша дівка: хоч кого з ума зведе.
Горілка — не вода, а народна біда.
Горілка — не вода — людська біда.
Горілка — не хліб, без неї можна обійтися.
Горілка тільки біду шукає.
Горілка худобу у борги гонить.
Горілка у п'яти йому вступила.
Горілкою розуму не промиєш.
Горілку випив, а язиком закусив.
Горілку полюбив — родину знищив.
Горілку попили, молоду бачили — пора й додому.
Горілочка-кума зведе хоч кого з ума.
Де горілка, там і сльози.
Де горілку чують, там і ночують.
Де ледарі зійдуться, там вино і горілка знайдуться.
Для попа горілки стопа, а дяк п'є хоч як.
Добра вода, що не мутить ума, а горілка, що та дівка,хоч кого підведе.
З чужої горілки голова не болить.
І горілки не хочу, і цілувати не буду!
Казала горілка: «Ой хто мене займе, у голову зайде, руки-ноги обдере й додому не зайде!»
Коли горілка проїде з милю, не буде вже в неї першого хмілю.
Коло горілки не обійдеться без бійки.
Латку на латці ношу, а шаг на горілку держу.
Не бий, не волочи, у горілці язик умочи — усю правду скаже.
Не винна горілка, а ті винні, що її п'ють.

Горілки не пий — будеш чоловік золотий.

Не шкода горілки випитої, а шкода розуму пропитого.
Пішла горілка по животу, як брехня по селу.
Пропив вівці на горілці, а корову на меду, прийшов з корчми додомоньку та й б'є жінку молоду.
Прощай, розуме, коли з горілкою зустрівся.
Будь здоров, розуме, побачимось завтра!
Спершу горілка людей розважала, а тепер сама засумувала.
«Тит, ходім молотить!» — «Голова болить!» — «Ходім до корчми горілки пить!» — то він і біжить.
Тікай, душа, на плече, бо горілка потече.
Така, що в горілці усе б і мокла.
Тяжко тепер жити, бо навчився хлоп горілку пити.
Хліб на поги ставить, а горілка з ніг валить.
Хочеш із здоров'ям дружити — перестань горілку пити.
Хоч і кажуть, що горілка серце веселить, чого ж од неї, ледачої, голова болить?!
Хто горілку п'є, довго не живе.
Хто горілку любить, той сам себе губить.
Хто горілку п'є, той найліпшу жінку б'є.
Хто стане горілкою свій розум мить, той його ще гірше забруднить.
Чоловік у горілці, як собака в скаженівці.
Як мені ота горілка, то вже така гидота, що як не вип'ю чарку, то ніяк не одірву від рота.
Як у болоті не без дідька, так у селі не без горілки.

Бувай здоров, розуме, не побачимося й завтра.

Баба сім літ похмелялась та з похмілля і вмерла.
Було ремесло, та хмелем поросло.
Воду п'ють, а голова з похмілля болить.
Де хміль у голові, там розум мовчить.
Набрався, як лин мулу.
Голова каже: «Іди!», а ноги: «Сиди!»
Гуляй, душа, в тілі, поки кості цілі.
Він геть-таки скляного бога держиться.
Лихо горлом влізло.
Язика не поверне, неначе він йому повстяний.
Підгуляв, що й з копит збився.
Бач, як качки заганяє.
Добре цівкою смикнув.
Розібрало, мов вовка опеньки.
Руки золоті, та горло погане.
Гуляє, за все забуває.

Від пива голова крива.

Більше дива, як того пива.
Де добре пиво, не треба і віхи.
Де пиво, там диво.
До пива їсться, до слова мовиться,
З ним не звариш пива, а звариш — не розіп'єш.
З цього пива не буде дива.
З цього квасу пива не буде.
Не бивши кума, не пити пива.
Не всі ті пиво п'ють, що його варять.
Не диво пиво, дивні люди, що його п'ють.
Не стільки пива, скільки дива.
Не хвали пиво, розливши, а хвали випивши.
Од пива болить спина, а од меду голова.
Ото диво, що п'ється пиво.
Очима пива не вип'єш.
Пив би пиво, та в кишені диво.
То-то й диво, що гірке пиво.
Чиє пиво п'єш, того й пісень співай.
Чужим пивом весілля не одбудеш.
Як є на мед, тоді пий пиво, а як є на пиво, тоді пий воду.
Якого пива наварили, таке й пийте.

Ось табак для всіх собак: хто совісті не має, нехай приступає.

Давай закуримо ще й твого, бо чужий надоїв.
Добрий курець має люльку, кресало і тютюнець.
Добрий курець, коли є люлька і тютюнець.
Закуримо тютюну мого, бо ти ще не мав свого.
Коли курець, то носи люльку й тютюнець.
Курити хочеться, аж вуха попухли.
Куріть, куріть на здоров'я, скоріше помрете.
Усі б курили, та люльки спалили.
Якби курити, то було б що робити, а то сидиш та світом нудиш.
Ануте, синки, за люльки, нехай паска постоїть.
Без люльки, як без жінки.
За люльку й батька б проміняв.
Люлька не куриться, мабуть, жінка журиться.
День палить папіроси, а три дні просить.
Табака гарна, терла жінка Ганна, стара мати вчила її м'яти, дочки розтирали, в ріжки насипали.
Хоч ти брат і мій, а табак кури свій.
Як швець дубом шкури пересипа, так нюхарі сушать собі мозок табакою.
Був такий рік, що тютюн не вродив, і якби не хліб, то був би народ бідив.
Дайте, куме, мені свого табаку, бо від чужого вже язик пече.
Друг не друг, а тютюнець свій.
Дорога разом, а тютюнець наполовину.
На бік процесію, бо тютюн везуть.
Хліб-сіль разом, а тютюнець врозь.
Найбільшу цигарку крутять з чужого тютюну.
Перевів гаманець на тютюнець.
Хоч ходимо голі й босі, та куримо папіроси.

Карти хміль люблять.
Поставив усе на одну карту.