Прислів'я та приказки про птахів

Птах

У всякої пташки свої замашки.
Видно птаха по пір'ю.
Видно птаха по польоту.
Всяка пташка свої пісні має.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Де багато пташок, там нема комашок.
Доспівалась пташка до зими, пришилося під стріхою зимувати.
Зав'яз пазурець — і пташці кінець.
Маленька пташка, та гострий дзьобик.
Ліпше пташині голодом у лісі, як при цукрі у багатій стрісі.
Ліпше пташці на зеленій вітці, ніж у пана в золотій клітці.
Не ходи у воду за птицею, а у ліс за рибою.
Нікому сама птаха в руки не вскочить.
Ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють.
Рано б пташка запіла, якби киця не з'їла.
Яка пташка, така й пісня.
Як багато птиць, не буде гусениць.

Гніздо

Всяка пташка своє гніздо знає.
Кожна пташка своє гніздо хвалить.
Погана та пташка, якій своє гніздо не миле.
Добра птиця свого гнізда не каляє.
Свого гнізда не цурайся.
Своє гніздо найтепліше.
Воля пташці краща від золотої клітки.
Гарна клітка не нагодує пташки.

Ворона

Від ворон відстала, до пав не пристала.
Вліз між ворони, кракай, як і вони.
Ворона вороні ока не виклює.
Ворона хоч мала, а рот великий.
Ворона прямо літає, та ніколи дома не ночує.
Ворона — сові не оборона.
Ворона й за морем літає, та дурна вертається.
Вороні і мило не поможе - все чорна буде.
Куди б ворона не літала, завжди на гній сяде.
Не поможе вороні купіль, а крукові мило.
Вороні соколом не бути.
Голу кістку і ворона не хоче дзьобати.
Із ворон почали, а на сороки перевели.
Йому й ворона за солов'я стане.
Не вилітала ворона замолоду у вирій, то й не полетить на старість.
Не каркала ворона, догори летючи, а наділ і поготів не буде.
Куди ворона, туди й хвіст.
Куди вороні не літати, то треба крилами махати.
На кого ворони, на того й сороки.
Нащо вороні великі розговори, коли вона знав своє «кра».
Знати ворону по польоту.
Лякана ворона куща боїться.
Яка ворона в воду, така й з води.
Кому ворон над головою кряче, той має щастя собаче.
Старий ворон густо не кряче.

Крук

Де стерво, там і круки.
Круки сідають, а пани на людську душу чигають.
Крук крукові ока не видзьобає.
Не дурний крук пустити з рук.
Ще жодне мило крука не змінило.
Не штука встрелити крука, як сидить, але штука, як летить.

Горобець

Горобець маленький, а серденько має.
Горобців боятися - проса не сіяти.
Краще нині горобець, як узавтра голубець.
Ліпше горобець у жмені, як журавель у небі.
Ліпше горобець в руці, чим заєць в лісі.
Старого горобця на полову не зловиш.
То стріляний горобець.
Горобці крупу з'їли, а синиця в клітку попала.
Де ті горобці подінуться, як корчма згорить?
Не грати горобцеві з соколом.
По горобцях з гармат не стріляють.

Дятел

Хто б дятла знав, якби не його ніс.

Журавель

Унадився журавель до бабиних конопель.
Журавлі прилетіли — весну принесли.
Лови журавля в небі.
Не кричали журавлі, як з вирію летіли, не будуть кричати, як і назад летітимуть.

Зозуля

Зозуля своє гніздо не в'є.
Зозуля собі гнізда не мостить.
Ще й на нашій вулиці зозуля закує.
Зозуля житнім колосом удавилася.
Про те зозуля кує, що свого гнізда не має.

Кулик

Кулик — не велик, а все-таки птиця.
Кожний кулик своє болото хвалить.
Кулик кулика бачить здалека.

Ластівка

Де ластівка не літає, а на весну додому прилітає.
Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
Ластівка весну починає, осінь накликає.
Ластівки вилітають — годину обіцяють.
Одна ластівка не робить весни.
Ранні ластівки — щасливий рік.

Лелека

Де лелека водиться, там щастя родиться.

Орел

Краще битися орлом, ніж жити зайцем.
Куди орли літають, туди сорок не пускають.
Не вчи орла літати, а рибу плавати.
Не вчи орла літати, а солов'я співати.
Орел мух не ловить.
Молоде орля, та вище старого літає.

Пава

Видно паву і по носі, що бродила по просі.

Синиця

Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі.
За морем і синиця птиця.
Синицю хоч на пшеницю, так не буде толку.
Синиця — не птиця.

Сова

Ніхто не буде знати, тільки сич та сова, та людей півсела.
Сова вдень мовчить, а вночі кричить.
Сова спить, а кури бачить.
Сова плаче — сліз не має.
Сові сонце очі коле.

Сокіл

Знати сокола по польоту, а доброго молодця по походці.
Підстреленого сокола і ворона клює.
Сокола з рук не пускай.

Соловей

І соловейко не співає, коли їсти не має.
У кожного солов'я пісня своя.
Не потрібна солов'ю золота клітка, краща йому зеленая вітка.
Не прилетів соловей, нехай же іволга за нього править.
Прирівняв солов'я до зозулі.
При соловію і горобець співак.
Соловей співає, поки голос має.
Соловейко щебече, а баба й собі пробує.
Соловей тоді починає співати, як нап'ється води з березового листя.
Хоч соловейко маленький, та його пісні удаленькі.

Сорока

Всяка сорока від свого язика страждає.
Двох сорок разом за хвіст не вдержиш.
Дружні сороки і орла заклюють.
Сорока на хвості принесла.
І сорока розказує, та толку мало.
Не одна сорока білобока.
Сорока гостей кличе.
Сорока скрегоче, бо гостей хоче.
Сорока з тину, а десять — на тин.
Сорока у ворони просить оборони.
Цокотала сорока пугачеві і про те і про се, і про Якова, і про всякого, а він їй в одвіт: «Пугу!»

Одуд

Гарне пір'ячко на одуді, та сам смердить.

Чайка

Оце тобі, чайко, за те і плата, що в тебе голівка чубата.

Чапля

Не хотіла чапля рибок, а тепер їсть жаби.

Кібчик

Кібчик — птичка невеличка, та пазурі гострі.

Гуска, індик

Гуси летять — зиму на хвості несуть.
Гусь свині не товариш.
Індик думав та й у борщ попав.
Опустив крила, як обскубана гуска.

Курка

Не всі кури одної натури.
Він такий, що його й кури заклюють.
Всяка курка не дурна: не од себе, а все до себе гребе.
Голодній курці просо сниться.
Голодній курці все просо на думці.
Добра квочка одним оком зерно бачить, другим - шуліку.
З курми спати лягай і з курми вставай.
І чорна курка білі яйця несе.
Кому що, а курці просо.
Кому весілля, а курці смерть.
Мудріші тепер яйця, ніж кури.
Яйця курей учать.

Півень

Без півня хата глуха.
Кому ведеться, тому і півень несеться.
Співатиме півень, чи ні, а день буде.