Прислів’я та приказки про біду

На бідного Хому і дерево пада.
Пани: на трьох одні штани, котрий раніше встав, той ся вбрав.
Бідний до всіх рідний, а багатий нікому не радий.
Бідному куди не кинь, то все латкою наверх.
Бідак живе обачно: раз на тиждень обідає,та й то не смачно.
Біда бідному — і вмерти не дають.
Бідаку не первина, що ні з чим до млина.
Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається.
Бідний багатому косить, а сам їсти просить.
Бідний буває багатим тільки вві сні.
Бідний у праці рветься, багатому черево дметься.
Бідний і на тім світі на панів робить: пани будуть у смолі кипіти, а бідним дрова носить.
Бідна душа без гроша.
Бідний носить, що може, а багач, що хоче.
Бідний робить — багатому родить.
Бідність не гріх.
Бідного й мудрі слова мало важать, бідному вареників не їсти: як є мука, то нема сиру.
Бідному википить, а багатому накипить.
Бідному все вітер в очі, як удень, так і вночі.
Бідному у багатого жить — або плакать, або тужить.
Бідність показує нам наших приятелів.
Бідняк, що грак — з долини та в байрак.
Без біди не вмерти.
Біда без дощу росте.
Біда бідного шукає.
Біда бідному без наймита: послав би до млина, та нема кого, пішов би сам, та нема з чим.
Біда бідою їде і бідою поганяє.
Біда біду перебуде, одна мине, десять буде.
Біда біду породила, а біду чорт.
Біда біду тягне.
Біда вимучить, біда й виучить.
Біда гартує чоловіка, як вода залізо.
Біда і вдень не спить.
Біда людей єднає.
Біда помучить, але і жити научить.
Біда красить, як кип'яток рака.
Біда куца, а горе чубате.
Біда біду бачить по сліду.
Біда навчить калачі їсти.
Біда навчить і шилом кашу їсти.
Біда на престолі, коли нема нічого в стодолі.
Біда — не вода: ні переплисти, иі перебрести.
Біда — не дуда: стань в неї дуть, то сльози йдуть.
Біда не спить, але по людях ходить.
Біда розум родить і на розум наводить.
Біда тій курці жити, на котрій яструба вчать ловити.
Біда тому, хто добра не робить нікому.
Біда, що вода: несподівано все до хати приходить.
Біда як іде до кого в гості, то з собою і злидні бере.
Біда як схоче, то і на гладкій дорозі здибає.
Біди і грім не заб'є.
Біди ні продати, ані проміняти.
Біди не треба шукати — сама прийде до хати.
Бідою біді не поможеш.
Біду в гості не просять.
Біду пусти в двір, а з двору вже не виженеш.
Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідою буде.
Швидко йти — біду найдеш, помалу йти — біда тебе найде.
Буде біді кінець, як нас не стане.
В біді пізнавай приятеля.
Вівсяний хліб, вербові дрова — біда готова.
Від меншої біди втікав, а в більшу попав.
Для бідного кожні ворота замкнені.
До бідного приятеля іди коли хоч, а до багатого —коли кличе.
І у Відні є люди бідні.
На бідного Макара всі шишки валяться.
На бідного Хому і дерево пада.
На бідняка камінь і вгору котиться.
Ніхто не відає, що бідний обідає.
Слабий з сильним не борися, бідний з багатим не дружися.
Тоді любить і сват, як добре мається брат, а коли бідний, то забуде і брат рідний.
У бідного біда скаче, а дитина їсти плаче.
У бідного щодня піст.
У бідного тоді неділя, коли сорочка біла.
Хоч бідно жив, та в пана допомоги не просив.
Як умер біднячок — тільки піп та дячок.
Убогому життя, як собаці на перелазі.
В убогого все по обіді.
На світі так ведеться, що вбогий перед багатим гнеться.
На убогого всюди капає.
Чоловік убогий — то кінь безногий.
З хлопами мирно живемо: лани хлопами оремо.
З хлопа усі живуть, тому його й скубуть.
Якби не хлоп та не віл, то би пан не жив.
Старий хлоп, як старий пес: геть із двору або під лавку!
На темного мужика пре злиднів толока.
Тягни лямку, поки викопають ямку.
Б'юся, як риба об лід, а не бачу свій слід.
І в давні літа була біда.
Поля, що й курці лапкою нема де ступити.
Тільки й землі маю, що поза нігтями.
Дожився: штани одні, а сорочок ще менше.
Дожились до того, що нема нічого.
Дожились до того, що хоч серед хати орати.
Живемо без змін: багатіти немає змоги,а голіти далі нікуди.
Живемо не горюємо, хліба не купуємо, а просимо.
Живу й світа не бачу.
Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді.
Розживемось, як у пастухи наймемось.
Розжилась голота коло болота.
Привикай, коровко, до житньої соломки.
І хвоста нема в дворі.
Ні шерстинки в дворі — голий як бубон.
Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівати.
Біда не сама ходить, а з собою ще й горе водить.
Шукай добра, біда сама знайде.
Далеко йшов, а добра не знайшов.
А що нам за теє браться, коли біди бояться.