Вовкулака

Вовкулака — надзвичайна напівфантастична істота – людина, здатна обертатися вовком або зачаклована в цього звіра. 

Вовкулаки могли бути вроджені та зачаровані (обернені). Вродженим Вовкулакою ставала людина, що народилася під певною планетою. Вірили також, що коли вагітна жінка побачить вовка, то в неї народиться дитина-вовкун. Зачарованими ж вовкулаками стають ті, яких обертають у вовків чаклуни, відьми. Для цього достатньо було забути Бога і за вказівкою відьми перекинутись тричі через устромлений в землю ніж. Таке перевтілення відьма могла здійснити і без згоди людини. На відміну від зачарованих вовкулак, що перебувають у вовчій подобі по кілька років, вроджені вовкулаки живуть у сім'ї як звичайні люди і лише у певний час, найчастіше вночі, перетворюються на вовків, об'єднуються з їхніми зграями і винищують худобу. Існували різні засоби повернути зачарованому вовкулаці людський образ: стягнути з нього шкуру, провести через хомут, розірвати мотузку, що висить у нього на шиї, та ін. 

Віра у вовкулак пов’язана із культом вовка.

Мають вовкулаки під пахвою таку ямку, в якій сходяться кінці шкури, через неї і виходитьчоловік назовні. Засобами перетворення також були ярмо, ремінь, стрічка, житнє перевесло, мотузка чи пояс, ніж, свічка, пробігання поміж ногами тієї людини, яка пустила вовком.

Найчастіше вовкулаками ставали на Різдво — такі вірування існували в Галичині, що було пов'язано з "вовчими днями" — періодом, який починався пізньої осені й закінчувався на Коляду. У цей час вовча зграя активізувалася, навчаючи молодняк. Часто короткий зимовий день, сонячне затемнення пояснювали тим, що небесний вовк проковтнув сонце. На Коляду припадало й повернення вовкулаки — як завершення певного одно-, три- чи семирічного циклу, яким означали вовкулакування. Саме стільки років тривали воєнні походи воїнів-вовків під час ініціації — посвячення юнаків у дорослі чоловіки.

Після такого посвячення юнаки здобували право одружуватися. Звідси — уявлення про нареченого-вовкулаку та викрадення дівчат вовками. В одній із пісень ідеться про такого, він, не боячись матері, що вийшла до нього з коцюбою, викрадає дівчину. Звідси еротична символіка вовка у фольклорних текстах, де акцентовано увагу на його непомірно великих статевих ознаках.

Окремо слід сказати про "вроджених" вовкулаків, саме вони мали здатність перетворити іншу людину на вовка. Якщо вагітна жінка "в таку годину" побачить живого вовка, то дитина народиться вовкулакою. Таке ж може трапитися, коли майбутня мати ненароком з'їсть м'ясо загризеної вовком тварини. Вовкулака народиться й після зачаття "проти святої неділі". "Вроджені" з'являлися на світ не головою, а ногами, а також мали при народженні зуби. Саме таким вважали отамана-характерника Івана Сірка. Татари звали Сірка шайтаном. Розповідають, що отаман був надзвичайно сильним і ніяк не міг померти, його не брала ні шабля, ні куля. Легко Сірко міг нібито перекидатися вовком та хортом, й саме його прізвище безпосередньо вказувало на його "вовче" поводження й було, слід гадати, козацьким прізвиськом.

Такі перекази не поодинокі: в українському фольклорі існує, крім того, казковий Сученко, народжений собакою тощо. Чарівні казки зберегли й образ залізного вовка, який допомагає герою здобути дружину. Інша — в записі Марка Вовчка — натякає на подружнє життя жінок із вовками: "Була така пані, що любила вовка. Зробили їй ковалі залізного вовка, взяла вона його у покої, так ним тішиться, так йому їсти дає, і їсти, і пити, а він не хоче ні їсти, ні пити. Так йому Бог дав, що він ожив...". Зрештою, залізний вовк, подушивши усю худобу в господарстві, добирається й до самої пані. Бо сказано: "Скільки вовка Не годуй — він усе в ліс дивиться"

Виокремлюють іще вовкулаку, який може бути чаклуном і сам довільно перекидається вовком; вовкулаку-строкаря, на якого у визначений час "таке найде" - й він мусить перекидатися цим звіром; вовкулаку-ізгоя, якого пустили вовком, помстившись; вовкулаку-молодого, що став вовком під час весілля. Таку детальну класифікацію розробив дослідник цього питання В. Давидюк. Він же враховує ще й вов- кулачок, якими часто стають наречені.

    Слово "вовкулака" вчені тлумачать по-різному: як "вовча шерсть", "вовче кодло, рід", навіть "вовковедмідь". Те, що хлопець-перевертень мав безпосередній стосунок до обряду посвяти в дорослі чоловіки, у воїни, а також до вовка-предка, яким вважали його певні племена, засвідчують численні перекази