Вертеп із національним колоритом (10 осіб)

Дійові особи:

  1. Ангел
  2. Пастушок 1
  3. Пастушок 2
  4. Козак
  5. Цар 1
  6. Цар 2
  7. Цар 3
  8. Стукач (або жид)
  9. Ірод
  10. Воїн

АНГЕЛ:
Дибридень вам! Господь посеред вас.
Он сяйво йде із Вифлеєму,
Де чудо сталося в цей час,
Де породила Діва Сина.
Там з неба сходить благодать
На рід людський, на Україну, 
На ваш народ, на цю хатину - 
Вогні спасення вам горять.
Змилосердився Вселаскавий
І Сина в грішний світ послав,
Щоб згодом людький рід лукавий
Його на муки запродав,
І кровію його святою
Свій гріх довічний відкупив,
І путь тернисту завершив,
Зітхнувши в мирі і спокою....
 
ПАСТУШОК 1:
Добрий вечір тобі, газдо,
 
ПАСТУШОК 2:
І тобі, газдине
 
ПАСТУШОК 1:
Дозвольте нам відпочити 
У вашій хатині.
 
ПАСТУШОК 2:
Жах, що твориться на дворі:
Стужа, заметілі,
 
ПАСТУШОК 1:
От нарешті вас спіткали,
Й одпочить присіли.
 
ПАСТУШОК 2:
Та почули ми новину,
Що страх обіймає,
 
ПАСТУШОК 1:
Бо за неї лютий Ірод
Всіх на смерть карає.
 
ПАСТУШОК 2:
Так говорять, що невдовзі 
Родиться Дитина
І тоді воскресне з мертвих
Ненька-Україна!
 
ПАСТУШОК 1:
А Ірода вража сила,
Як сніги весною,
Не поверна більше в край наш,
Згине за водою.
 
ПАСТУШОК 2: 
Та що це ми, лихо з нами,
Ірод як почує,
Як дізнається — ні слова
Нам не подарує!
 
ПАСТУШОК 1:
Правда, правда нам мовчати,
Вже батьки зазнали,
Як невинних по Сибірах
І тюрмах карали.
 
ПАСТУШОК 2:
Щиро мовиш — вільне слово
Нині зла порада...
 
ПАСТУШОК 1:
Ось і маєм, подивися,
Вже хтось йде до хати.
 
Заходить стукач
 
СТУКАЧ:
От досада, от халепа,
Ну і видавсь вечерок...
Бог ти мой, але ж то треба,
Ви від мене ні на крок.
Ну коль так, здорові були,
Драсті вам... Як не секрет
Це куди ви знов гайнули?
Так, між нами, тет-а-тет.
 
ПАСТУШОК 1: (розгублено)
Бачиш, збились ми з дороги...
Почали блудити...
 
ПАСТУШОК 2:
І зайшли в оці пороги 
Трохи відпочити.
 
СТУКАЧ:
Ну да ладно, нащо критись?
Звідкіля і де ідем?
Це ж уже по всьому світу
Слава йде про Вифлеєм.
Нє, серйозно... навіть Ірод
Хрита прославляє:
Скільки вже всього дозволив,
Церкви відкриває.
 
Заходить козак.
 
КОЗАК:
Відкриває? Слава Богу,
Тільки не Іроду!
Не відмолить він, козаче,
Гріхів у народу!
Вибачайте, господарі,
Добрий вечір в хаті,
Серце кров’ю обкипіло,
Не легко здержати.
 
СТУКАЧ:
А ти, друже, спокійніше
Нащо нервуватись?
(натякає, щоб випити)
Жицє крутє, свят вспаняли -
Треба шануватись.
 
КОЗАК:
Ой, не лукав. Слова твої, мов лід.
Ти ж тільки озирнись довкола себе:
Наш рід зазнав вже стільки зла і бід,
Що й пекла нам уже не треба.
 
ВОЇН:
Встать! Смірно!
Багато тут собі почали дозволяти!
Ви що, не боїтесь розплати?
Над вами зараз суд буде,
Сам Ірод цар сюди іде!
 
ІРОД:
Проклятий час, лиха година,
Як став біля керма країни!
Що, знову бунт? Котрий вже раз?
Ви як сповняєте наказ?
Що ж, розберемося пізніше,
Хто з вас у цьому винен більше.
А зараз всім наказ — МОВЧАТИ!
І “дорогих” гостей вітати.

Заходять 3 царі.
 
ІРОД:
Давно чекаєм, гості дорогії.
Ми, було, втратили уже усі надії.
 
1 ЦАР (суворо):
Нас, царю, врятувала ласка Божа,
Ми все пройшли — морози і вітри,
Лиш в Іудеї нас твоя сторожа,
Немов злочинців, взяла до тюрми.
Але нас Божа сила врятувала!
Нам Ангели кайдани розкували.
 
ІРОД:
То ж сталася помилка, ви звиняйте!
А поки сядьте тут, одпочивайте!
Ми винних в цьому миттю відшукаєм,
І відповідно до закону покараєм!
 
2 ЦАР:
Дійшли до нас чутки про тебе, царю,
Але ж чи щирі всі твої слова?
Коли повсюди у Юдейськім краю
Ще й досі слова Божого нема.
 
3 ЦАР:
Ти обіцяєш вивести народи із недолі,
Прихильний на словах до їхніх прав,
А ділом в павутинні заборон поволі
На їхні прагнення табу важке наклав.
 
1 ЦАР:
Ти мовиш, що відрікся від старого
І що на шлях покути вже ступив,
А скільки ж то уже гріха нового
Ти у своїй державі сотворив!
 
2 ЦАР:
Поглянь же, Іроде, вже никне твоя слава,
Зникає сила, розлітається держава.
Лукавить можеш всім, тільки не Богу,
Бо сам не знаєш ще свою дорогу.
 
3 ЦАР:
Ти думаєш нагрієш руки, будеш пан,
Як кість роздору поміж християн?
Не вийде! Не заступиш правді путь,
Бо люди завжди правду віднайдуть!
 
ІРОД:
Пора покласти балачкам кінець!
Мені урвався вже цілком терпець!
Бігом до мене вояки! Бігом!
Пора вказати правду кулаком!
 
1 ЦАР:
Отямся, царю, стримай цих заброд!
Стоїть перед тобою твій народ!
Не важ на душу смертного гріха!
 
СТУКАЧ:
Постраште голим задом їжака
 
ІРОД:
А на народець ваш я тричі чхав!
Гей! Воїни! Я вам наказ віддав!
 
АНГЕЛ:
Отямтесь! Боже всемогутній, зупини!
Не дай пролитись братній крові!
Зніми покуту! Це ж твої сини,
Пробуджені твоєю іскрою любові,
Здолавши страх, із вікових кайдан ганьби
Підносяться до гідності людини,
Це Твої діти, Боже, поможи!
Не покидай їх, будь при них щоднини.
Хай ласка їм зійде свята,
Хай сповняться твої слова.
 
ПАСТУШОК 1:
Віншуємо вас Господарі у Різдвяну днину
Хай Господь оберігає всю вашу родину.
Нехай ласка й Слово Боже дім не покидає,
Нехай кожен в цьому домі Ісуса вітає!
 
ПАСТУШОК 2:
Він рятує нас щоранку у щирих молитвах,
Захищає віру й правду у буденних “битвах”.
Не ламайте його волі й честь йому віддайте!
І гріхи свої щоднини щиро сповідайте!
 
АНГЕЛ:
Він вас обдарує щедро за правду і віру!
За колядку українську гучну, дружню, щиру.
Він живе в кожному серці, кожну душу знає.
Тож нехай весь світ почує: Христос ся рождає!
 
Колядують і виходять