Свита

Свита — приталений верхній одяг із домотканого сукна, різновиди якого набули значного розвитку в центральних районах України у XIX ст.

Свита до вусів — невідрізний, розширений від талії донизу двома клинами крій. Спостерігався у старовинних українських свит Подніпров'я (до двох вусів), а також уСвиті-латусі, свиті-куцині Полісся та кабаті Західної України. Для такого одягу характерні об'ємність, опуклість за рахунок клинів(вусів). На Подніпров'ї та Слобожанщині цей крій набув подальшого розвитку. Спочатку вшивали третій клин (свита до трьох вусів), а наприкінці XIX — на початку XX ст. стали розрізати спинку по вертикалі до пройми; відповідно до цього зростала кількість швів. Це привело до появи приталеної (під стан) багатоклинної свити. Трикутні або трапецієподібні клини замінювались глибокими, іноді подвійними, складками. Шили такі свити з білого або сірого сукна, довжиною до колін і нижче.

Свита до рясів — удосконалення прямоспинного крою свити та розширення її нижньої частини завдяки частковому підрізанню спинки по лінії талії та вшиванню прямокутних клинів (рясів, заборів, брижів). У свиті з підрізними бочками (з рясами і прохідкою) звужувалась, але обов'язково зберігалась суцільнокроєна частина спинки (старша фалда, прохідка, доріжка, засібок). Поряд із багатоклинними такі свити побутували на значній території України (переважно як чоловічий одяг) майже до початку XX ст. На Правобережжі їх шили з темно-коричневого, на Поліссі та Поділлі — з білого або сірого домотканого сукна.

Свита до заборів (катанка) — одяг із підрізними та призбираними бочками, що побутував на півночі Подніпров'я.