-
Міфологія

Вірування усіх давніх народів були тісно пов'язані з їх повсякденним життям, навколишнім світом, природою. Українські міфи пов'язані з хліборобським або пастушим побутом наших предків. Головними героями, зазвичай, є батько-господар, мати-господиня, їхні діти, худоба та поля. Характерною особливістю української міфології є пантеїзм, тобто філософсько-релігійне вчення, за яким Бог ототожнювався з природою. Тому боги та міфічні істоти були близькими та рідними для наших предків, які жили в повній гармонії з природою.
В Україні існувала особлива ієрархія богів: на чолі всього світу - найстарші боги, котрі керували всім життям; далі - нижчі за рангом боги та демони, які прислуговували старшим богам; а у самого "підніжжя" - люди, наділені достатньою силою для того, щоб побороти демонів.
У деяких народів існує чіткий розподіл духів на злих та добрих, проте в українській міфології такої диференціації не було. Наші предки вважали, що добро і зло, яке несуть духи, визначається не так природою самих духів, як їх роллю в тій чи іншій ситуації. Навіть після прийняття християнства, українець завжди ладен діяти за принципом: "Бога люби, але і чорта не гніви" :).
-
Демонологія
Українська міфологія та демонологія як сукупність переказів про живу й неживу природу та людину розвивалася на основі давньої загальнослов'янської міфології. В українськії міфології у художньо-образній формі знайшли поєднання реальні знання з фантастично-релігійними елементами та повір'ями. Вона ілюструє прагнення людини пояснити і упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи. В цілому українська міфологія аналогічна міфології інших народів світу, проте вона має виразний національний колорит і художньо-образну своєрідність. Українська міфологія включає міфи про сутність і походження явищ природи, про походження людини (антропогенічні), про богів (теологічні), про виникнення Всесвіту (космогонічні), про неминучу загибель світу (есхатологічні) та ін.В українській міфологічній традиції багато уваги приділялося природним стихіям, явищам оточуючого світу, різноманітним життєвим випробуванням, з якими зустрічається людина, тощо. Причому характерно, що всі ці сюжети максимально наближені до щоденного побуту селян. Утрачаючи своє первісне значення, міфологічні персонажі поступово набували характеру художньо-поетичних образів усної народної творчості (такими є русалка , домовик , водяник , чорт та ін.). Ще однією особливістю української міфології є поєднання християнських релігійних уявлень із язичницькими віруваннями, присутність взаємопереплетених елементів анімізму , фетишизму й тотемізму .
-
Народний сонник
Кожна людина бачить сни: кольорові чи картинки чорно-білі. Без снів нема життя. А часом сни не дають жити...То ж чи вірити снам? Хто як бажає. Але не можна дивитися на сни, як на те, що не має для тюдини ніякого значення. Із давніх-давен люди намагалися розгадати таємниці снів. Упродовж тисячоліть, століть із уст в уста передавалися спостереження над снами і дійсністю. Нагромаджений великий досвід тлумачення снів не можна відкидати. Увага до снів не означає формування догматичного, забобонного світогляду. Навпаки: обмежені ті, хто зневажає народні знання, генетичну пам'ять. Сни дають багато підстав задуматися над тим, що було, що є і що буде. Уважним до народних традицій, сон неодмінно вкаже на багато знань, набутих колективним розумом і серцем народу.