Іван Богун

У Вінниці на границі,
Під могилою над Бугом - рікою -
Там стояв Іван Богун вільницький
Під обителем - монастирем кальницьким.
Під кальницькою обителлю
Богун стояв,
Із турками-пашами,
Крулевськими ляхами,
Калмицькими князями
Богун воював!
Силу він ляхів-турків стріляв
І шабельками рубав,
На аркан забирав,
В річку Буг їх утопляв.
А лядський круль
І турецький коноїд-паша,
Нехрещена душа,
Силу війська збирали,
Івана Богуна і його військо
Хмарою бусурманською обступали.
Веселились ляхи - турки,
Круль і князь раділи,
Що обложили Богуна
На довгі неділі.
Обступили ляхи - турки,
Кругом обложили,
Козаченьків Богунових голодом
морили
Три тяжкі неділі
Богун з військом
У тяжкій облозі бував...
Од свого ума білими руками
Хмельницькому листа писав,
Богун у Хмельницького батьківської
 поради питав
Та собі підмоги з Чигирина прохав:
"Просю Бога й тебе,
Дай помочі, порадь і повесели нас!..
Бо вже нас ляхи й турки обступають
Кругом знаменами своїми обкидають,
І кругом нас облягають,
І дуже сильно побіждають".
Як Хмельницький цеє зачуває,
До Вінниці за штири доби прибуває,
Його військо гетьманськеє морем
нахлинає,
Турецько - польське крульське військо
зничтожає,
Богуна з козаками з неволі визволяє,
А сам Хмельницький
До Богуна під'їжджає
І словами промовляє:
"Не сам Бог вас спасав -
І я не менше помагав!"
Іван Богун відмовляє:
"Слава Богу і хвала гетьману,
Що не дав нас у неволю, ляхам
на поталу!"
Все козацтво
І вояцтво
У ряди ставало,
На всі голоси кричало,
Промовляло,
А кобзарі грали,
В струни дотинали
Та Богдана із Богуном
Піснями  хваляли!