Сестра і брат

Ой у сьвату неділю

То ж не сива зозуля закувала,

Ні дробная пташка в саду щебетала,

Як сестра до брата

З чужої сторони

У далекії городи

Листи писала,

Поклон посилала,

Братіка рідненького,

Голубонька сивенького,

У гості прохала:

— Братіку рідненький,

Голубоньку сивенький,

Прибудь до мене,

Одвідай мене,

Бездолную,

Й безродную,

Й безплеменную

На чужій чужині,

При нещасній моїй хуртовині;

Чи я живу,

Чи я проживаю,

Чи я на чужій чужині

Більшеє горювання собі принімаю.

Що я на чужій чужині завдовіла,

З маленькими дітками осиротіла.

Як-то, братіку, тяжко та важко

Бездолній, безплеменній

На чужій чужині

Жити-проживати,

То так-то, братіку, тяжко та важко

Не по силі

Чоловікові

Із сирої землі

Важкий камінь підняти.

— Сестро моя рідненька,

Голубонько сивенька,

Рад би я до тебе

В гості прибувати,

То не знаю, де тебе шукати вже й мати.

Ой що ти живеш

За високими лісами,

За бистрими ріками,

За великими городами.

— Добре, братіку, учини,

Через високії ліси

Ясним соколом перелини,

Через бистрії ріки

Білим лебедоньком перепливи,

Через великії города

Сивим голубоньком перелини,

Мов моє серце тугу розважає.

Ой як-то, братіку, тяжко та важко

На сьватий день, на Великдень,

Альбо на который празник роковин молебний,

Що люде до церкви йдуть,

Як бджоли гудуть,

А з церкви йдуть, —

Як мак процьвітає, —

Пола з полою черкаєця,

Брат з сестрою не прощайиця,

А плече с плечем торкає, —

Один одного с празником поздоровляє,

На хліб, на сіль, на бенкет зазиває,

Я ж стою, пребідна сиротина,

Ніхто ж мене й не прнвитає,

Альбо по отцеві, лібо по матері,

Наче воно мене вже й не знає.

Ти ж і сам, брате, добре знаєш,

Як у нашого отца лібо й у матері

Було що пити або їсти,

Тогда ні світ, ні тьма в хату вступали,

Кумами, сватами, рідними братами називали.

Як пришибла худа, нещаслива хуртовина,

Одреклась і вся названая родина.

Тоді нема ні кума, ні побратима,

Нікому в хату вступити,

Добрим здоров’ям навістити,

Ні с ким стати, на здоров’я іспнтати,

Тільки піду я до сьватої церкви,

До божого дому,

Богу помолюся,

На сьватости подивлюся,

То (ой) не раз, не два дробними сльозами обіллюся, —

(о) то ж у мене рідні отець і матуся.

Вийду я з церкви, гляну — вгору високо,

І в землю глибоко,

І в чужу сторону

До родини вже й далеко.

Дай же, боже, миру царському,

Народу християнському

Од сьогодні всім на здравия

І на многая лєта,

Многая лєта!