Дума про смерть Богдана Хмельницького

Ей, зажуриться, заклопочеться Хмельницького старая голова,

Що при йому-то не було ні сотників, ні полковників нема;

Тільки пробував при йому Іван Луговський,

Писар військовий,

Козак лейстровий.

Тогді-то вони стали у раді,

Як малії діти,

Од своїх рук листи писали,

По городах по полкових, по сотенних розсилали,

А до козаків у листах приписували:

«Ей, козаки, діти, друзі!

Прошу вас, добре дбайте,

Борошно зсипайте,

До Загребельної могили прибувайте,

Мене, Хмельницького, к собі на пораду ожидайте!»

Оттогді ж то козаки добре дбали,

Борошно зсипали,

До Загребельної могили прибували,

Воскресення христового дожидали, —

Хмельницького в вічі не видали,

Вознесення христового дожидали, —

Хмельницького в вічі не видали,

Духа-тройці дожидали, —

Хмельницького в вічі не видали,

Петра й Павла дожидали, —

Хмельницького в вічі не видали,

Іллі-пророка дожидали, —

Хмельницького в вічі не видали.

Тогді ж то козаки стали у раді,

Як малії діти:

«Хвалився нам гетьман Хмельницький,

Батю Зинов Богдану чигиринський,

У городі Суботові

На спаса-преображення ярмарок закликати...»

Тогді ж то козаки добре дбали,

До города Суботова прибували,

Хмельницького стрічали,

Штихи у суходіл стромляли,

Шлики із себе скидали,

Хмельницькому низький поклон послали:

«Пане гетьмане Хмельницький,

Батю Зинов наш чигиринський!

Нащо ти нас потребуєш?»

Тогді ж то Хмельницький стиха словами промовляє:

«Ей, козаки, діти, друзі!

Прошу я вас, добре дбайте,

Собі гетьмана настановляйте.

Чи нема міждо вами которого козака старинного,

Отамана курінного?

Вже ж я час од часу хорію,

Міждо вами гетьманувати не здолію;

То велю я вам міждо собою козака на гетьманство обирати,

Буде міждо вами гетьманувати,

Вам козацькі порядки давати».

Тогді-то козаки стиха словами промовляли:

«Пане гетьмане Хмельницький,

Батю Зинов наш чигиринський!

Не можем ми самі міждо собою, козаками, гетьмана обібрати,

А жолаєм од вашої милості послихати».

Оттогді ж то Хмельницький стиха словами промовляє:

«Ей, козаки, діти, друзі!

Прошу я вас, добре дбайте,

Єсть у мене Іван Луговський,

Которий у мене дванадцять літ за джуру пробував,

Всі мої козацькі звичаї познав,

Буде міждо вами, козаками, гетьманувати,

Буде вам козацькі порядки давати».

Тогді-то козаки стиха словами промовляли:

«Пане гетьмане Хмельницький,

Батю Зинов наш чигиринський!

Не хочем ми Івана Луговського!

Іван Луговський близько ляхів, мостивих панів, живе, —

Буде з ляхами, мостивими панами, накладати,

Буде нас, козаків, за невіщо мати!»

Тогді-то Хмельницький стиха словами промовляє:

«Ей, козаки, діти, друзі!

Коли ви не хочете Івана Луговського,

Єсть у мене Павел Тетеренко».

«Не хочем ми Павла Тетеренка!»

«Дак скажіте, — говорить, — кого ви жолаєте?»

«Ми, — кажуть, — жолаєм Євраха Хмельниченка».

«Ще ж, — каже, — мойому Євраху Хмельниченку

Тільки всього дванадцять літ од роду,

Ще він возрастом мал, розумом не дійшлий».

«Будем, — говорять, — попліч його дванадцять парсон сажати,

Будуть його добрими ділами наущати,

Буде міждо нами, козаками, гетьманувати,

Нам порядки давати».

Оттогді-то козаки добре дбали,

Бунчук, булаву положили,

Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили,

Тогді із разних пищаль погримали —

Хмельниченка гетьманом поздоровляли.

Оттогді Хмельницький, як благословення синові здав,

Дак і в дом одправився

І сказав йому:

«Гледи ж, — говорить, — сину мій!

Як будеш немного Ташликом-рікою гуляти,

На бубни, на цуромки вигравати,

Дак будеш отця живого заставати.

А як будеш много Ташликом-рікою гуляти,

На бубни, на цуромки вигравати,

Дак не будеш отця живого заставати»,

Тогді ж то Єврась, гетьман молодий,

Ташликом-рікою довго гуляв,

На бубни, на цуромки вигравав,

Додому приїжджав

І отця живого не заставав.

Тогді-то велів у Штоминім дворі

На високій горі

Гроб копати.

Тогді ж то козаки штихами суходіл копали.

Шликами землю виносили,

Хмельницького похоронили;

Із разних пищаль подзвонили,

По Хмельницькому похорон зчинили.

Тогді ж то козаки поки старую голову Хмельницького зачували,

Поти і Єврася Хмельниченка за гетьмана почитали,

А як не стали старої голови Хмельницького зачувати,

Не стали і Єврася Хмельниченка за гетьмана почитати:

«Ей, Єврасю Хмельниченку, гетьмане молодий!

Не подобало б тобі над нами, козаками, гетьманувати,

А подобало б тобі наші козацькі курені підмітати!»