Як Бог собакам хутро дав (легенда)

     Прадавні українці вважали, що собаку створив диявол з глини, ще й без шерсті. А от хутром нашого вірного друга нагородив уже Господь Бог. Було це так.

      Зліпив Бог людину з глини і поставив сохнути, наказавши собаці стерегти її, а Сам пішов Собі. Ось собака стеріг, стеріг, замерз і заснув (він тоді голий був, без шерсті). Йшов мимо чорт, угледів людину, роздер навпіл її груди, нахаркав туди, тоді склав, як було, і знову поставив. Повертається Бог. Удмухнув у людину безсмертну душу, а людина раптом почала харкати. Бог тоді до собаки:
     - Як же ти не встеріг?
     - А я, - каже, - Господи, замерз, та й заснув. Дай мені шерсть, тоді вірно стерегтиму.
     Бог дав йому після того шерсть, а людина так і зосталась назавжди вже з харкотинням.