Як мати зозулею стала (легенда)

     Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилася і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей і немає чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо до дітей:
     - Діточки, діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, щоб підвестися самій, а пити так хочеться.
     - Нема в хаті води, - одказують діти.
     - Візьміть глечик, - каже мати, - підіть до річки та й наберіть води.
     Одізвався старший хлопець:
     - Я не маю чобіт, нехай іде сестра. Мати до дочки:
     - Піди, доню, принеси мені води.
     - Я не маю хустки завинутися. Нехай іде менший. Просить мати меншого сина:
     - Піди, Івасику, принеси мені водички.
     - Я не маю в що вдягнутися, - одказує той. Так ніхто і не приніс хворій матері води.
     Пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір'ям. А найменший хлопчина саме вбіг у хату, бачить - мати вже стає зозулею, став гукать до брата і сестрички:
     - Наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти од нас. Скоренько біжімо по воду для неї.
     Схватили діти хто що: глечик, кружечку, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать навперебій:
     - Мамочко, мамочко, пий воду.
     А мати вже вся обросла пір'ям, стала зозулькою, одлітає од хати:
     - Ку-ку, ку-ку... Пі-зно, ді-ти, пі-зно... Ку-ку, ку-ку... - І стала одлітати. А діти за нею бігли, бігли, збиваючи по грудах ноги до крові. І до цих пір у лісах, на полянах стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали отоді з ніг дитячих.
     А мати назавжди одцуралася рідних дітей і донині літає зозулею.