Див (міфологія)

Див - одне з багатьох втілень верховного бога Сварога (можливо, те ж саме, що Дим). У деяких старовинних переказах йдеться про поклоніння Богу Диву.

Пам'ять про цю казкову, неймовірну істоту зберегли до нашого часу слова «диво», «подив»: тобто щось, що викликає подив. Зовнішність Дива ніхто не міг утримати в пам'яті, різні люди навіть бачили його по-різному! Сходяться відгуки про нього в одному: це вихор-людина, блискучий, точно блискавка, який раптово з'являвся на шляху війська, що йде в похід, на бій, і кличе пророцтва: то страшні, то сприятливі.

Згадаймо «Слово о полку Ігоревім»: «Див кличе вгорі дерева ...» боягузливим хотілося б думати, що це просто птах недобра, ворон кряче, реве вітер, гуркотить буря, але Диву була відома доля тих, хто приречений на близьку смерть, і він силкувався попередити людей про небезпеку. Але ж долю обдурити неможливо, не піти від неї нікому ... а тому пророцтва Дива, точно так само як грецької Кассандри, залишалися не почутими, не понятими - і нікому не приносили успіху і щастя. У розпал бою він віяв своїми крилами над тими, хто був приречений на поразку, і кліки його ввижалися похоронним плачем, останнім прощанням з життям, з білим світлом. Вважалося також, що якщо людина почує голос Дива, то може забути про те, що збиралася зробити, особливо якщо намір був злочинним, а то й зовсім втратити пам'ять.