Проща

Проща — один із найдавніших поховальних обрядів, що зберігається серед українців Карпат. Він виконується перед тим як несли покійника на цвинтар. Перед домовиною, яку ставили на подвір'ї, усі ставали на коліна, прихиляючи голову до віка труни. Священик від імені померлого прощався з рідними та близькими — виголошував П. Після цього сім'я покійного роздавала поману — пам'ятку про померлого: сердак, пояс, сорочку, перемітку. По закінченні П. на користь усіх присутніх жертвували біле теля, лоша, ягня, а після поховання робили поману у церкві.

За усталеними звичаями труну з покійним до могили несуть родичі та близькі, яким перев'язують руку білою хустиною. За давніших часів небіжчика везли на цвинтар саньми, запряженими волами. Попереду цієї процесії їхав на коні священик. Ця традиція локально побутувала ще на початку нашого століття.