Два біднячки, уклав священик Вадим Семчук

Ведучий. А чи знаєте ви, звідки до нас прийшло це свято? Перенесімось із вами на 17 століть у минуле. Ось таку розмову можна було почути на вулицях Патари, древнього східного міста.

Сценка
Назустріч один одному на сцену виходять двоє бідняків; у одного з них за плечима наповнений мішок.
Перший бідняк. Слава Богу!
Другий бідняк. Слава на віки Богові Святому!
Перший бідняк. А що в тебе за плечима?
Другий бідняк. Та маю трохи харчів та одежі.
Перший бідняк. Де ти взяв?
Другий бідняк. Миколай дав.
Перший бідняк. А хто ж такий Миколай?
Другий бідняк. Хіба ти не знаєш?
Перший бідняк. Ні, нічого не знаю. Розкажи мені про нього.
Другий бідняк. О! Це Божа людина. Ще із самого народження це було видно. Коли його хрестили, він у купелі три години стояв.
Перший бідняк. Та ти що?! Оце так чудо!
Другий бідняк. Так. А ще він у середу й п’ятницю материнського молока не вкушав!
Перший бідняк. Ого! То таки справді Божа дитина.
Другий бідняк. Так, а зараз він усім бідним та знедоленим допомагає! Ось і мені, грішному, поміг.
Перший бідняк. То, може, й мені допоможе?
Другий бідняк. Так, звичайно. Іди, він там з людьми біля церкви.
Перший бідняк. Ну, то я піду.
Другий бідняк. Ангела Хранителя!