Перед Різдвом у лісі, уклала Ганна Черінь

Дійові особи: Ялиночки, 2 зайченятка, Білочка, Лисичка, Морозенки, Сніжинки, Сніговик, 2 янголи з книжками, 2 чортики (Круть і Хвиць), Івасик, Тарасик,     Снігова Баба, Снігова Царівна, Школярі, Святий Миколай з янголами.

Навколо все біле від снігу. Ялинки ворушать вітами, вітаються одна з одною.
Перша ялинка. Як гарно сьогодні! Як чисто й тихо! Звірі ще сплять, ніхто нам не заважає. Доброго ранку!
Ялинки (співають і танцюють). Доброго ранку!
Доброго ранку!
Без перестанку –
Доброго ранку!
Перша ялинка. Доброго ранку, сестриці,
Рівні зелені ялиці.
Друга ялинка. Світлого сонця кружало
В небі уже засіяло.
Третя ялинка. Чуєте, чуєте, сестри,
Грають пташині оркестри!
Друга ялинка. Годі, годі, сестри! Так можна весь сніг розтрусити з гілочок, а це ж наше зимове вбрання!
Перша ялинка. Нічого! Нам зима ще снігу підсипле. Танцюймо!
Третя ялинка. Ні, ні! Вже пізно! Звірі прокинулись, і я вже чую, що хтось сюди прямує. Це, мабуть, ведмідь.
Ялинки. У-у-у-у! Як страшно!
Перша ялинка. Які ви страхопуди! Де ж би тут ведмідь узявся? Вони тут не живуть – десь, може, далеко, в горах...
Третя ялинка. Але якщо це не ведмідь, то, може, вовк? Він часом забігає сюди.
Перша ялинка. І не вовк! Щось мале, куце...
Ялинки. Зайчик! Аж два!
Вибігають зайчики.
Перший зайчик. Ой, хто це? Я тебе боюся!
Другий зайчик. А я тебе!
Перший зайчик. Не бійся, я тебе не з’їм!
Другий зайчик. Як добре, що ми зустрілися. Тепер нам ніхто не страшний, бо, як каже наша заяча приказка, удвох і боятися легше (сміються).
Перший зайчик. Ні, не таю, удвох і вовка перемогти можна.
Другий зайчик. Ти так вважаєш? Ну, то дай лапку, ми тепер будемо завжди скрізь удвох ходити, як брати.
Перший зайчик. Але я не вмію ходити. Я вмію тільки стрибати.
Другий зайчик. То будемо вдвох стрибати по цілім світі!
Ми маленькі зайченята.
Під сосною наша хата.
Тільки в лісі гілка – хрусь,
Я уже кричу: «Боюсь!»
А тепер нас буде двоє.
Хоч маленькі ми обоє,
Та як поруч братик мій,
Навіть вовк нам не страшний.
На галявину вискакує Білочка.
Зайчики. Ой-ой-ой! Вовк за нами біжить! Утікаймо! (Вибігають).
Білочка. Ха-ха-ха! От страхопуди! Мене злякались, а я ж менша від зайчика! Зате нікого не боюся, навіть вовка. Не раз він за мною гнався, а я вискочу на дерево, дратую вовка й кидаю в нього шишками; а він від злості зубами клацає. Ха-ха-ха!
Я сміхунка-білочка,
В мене теплий кожушок.
З гілочки на гілочку,
На самий вершок
Запасла горішків досить
Я на цілу зиму,
І, як добре хто попросить,
Йому горішок скину.
Танцює з горішками, прив’язаними на ниточках. З’являються Вовк і Лисиця.
Вовк. Ох, який я голодний! З’їм першого, хто мені трапиться.
Вбігає Лисичка.
Лисичка. О, це ти, куме! Куди так рано зібрався?
Вовк. Куди, куди! На Кудикову гору. Онде так їсти хочу, що й тебе проковтнув би, якби ти не була моя кума. Що там у тебе в кошику? Може, мене нагодуєш?
Лисичка (набік). Маю свіжу рибу, але не для вовка. Та не реви! Ми, звірі, взимку на дієті. На, ось поїж снігу – дуже смачно. Діти це називають морозивом.
Вовк. Не такий я дурний, щоби сніг їсти! Давай мені те, що в тебе в кошику!
Лисичка. Там тільки сніг! Ось будь чемним, не заводься зі мною, то святий Миколай тобі щось подарує!
Вовк. Але я зараз хочу їсти, і чую носом рибу!
Танцюють танок – віднімання кошика. Урешті, Лисичка б’є Вовка кошиком по голові, утікає, Вовк – за нею.
Ялинка. Сестриці, що це так сяє, ясніше від сонця?.. Ближче, ближче...
Входить Янгол.
Янгол. Вітаю вас, ялиночки,
Вітаю вас, звірята.
Послухайте хвилиночку,
Що маю вам сказати.
Через цей ліс увечері
Святий наш Миколай
На зустріч із малечею
Поїде через гай.
Отож якщо бажаєте,
Виходьте теж на шлях.
Його ж усі ви знаєте –
І звір, і кожний птах!
Ялиночки й звірята (співають). Ми знаємо, ми знаємо;
У день веселий цей
Чекаємо, чекаємо Святого Миколая –
І чемних всіх дітей.
З’являються два янголи, один з них несе тоненьку книжечку, інший – дуже товсту.
Перший янгол. Ох, я втомився. Ця книжка така товста, що крила одпадають. Доведеться везти гелікоптером. А попереду ще так багато праці.
Другий янгол. Так, деякі діти до останнього дня надсилали Святому Миколаєві листи, і навіть телеграми. Усі пишуть, що чемні, але чи справді це так? (Звертається до дітей) Ми ходимо поміж вами й перевіряємо, чи справді ви були чемні. І все записуємо до книжки.
Перший янгол. До однієї книжки – чемних, а до другої – халамидників та неслухів.
Другий янгол. В одній книжці – добрі діла (показує свою тоненьку). А в отій – гріхи, грішки й усякі збитки (показує на товсту книжку).
Перший янгол. То це я гріхи ношу? Недарма ж моя ноша така тяжка, що я вже двічі з неба впав. Але щось не може бути, щоб наші українські діти були такі нечемні. Ану, почитаю. (Читає напис на товстій книзі) «Реєстр для чемних дітей». А покажи-но свою! У тебе: «Реєстр неслухів». Що ж ти наплутав! Дивись, скільки у нас добрих дітей – ось вони сидять, усміхаються й чекають на гостину отця Миколая. А нечемних мало, та й тих ми ще перевіримо й, може, викреслимо з поганої книжки.
Другий янгол. Як же це я переплутав!
Перший янгол. Бо хоч ти й янгол, а потребуєш окулярів. Ось вони саме і лежать на снігу. Це, мабуть, святий Миколай тобі авансом подарунок послав.
Другий янгол (одягає окуляри). О, тепер добре бачу!
Перший янгол. А за те, що переплутав, мусиш нести оцю товсту книжку!
Другий янгол. Добре вже, добре. Ходімо ж закінчувати свою роботу.
Виходять. З’являються два Чортики – Круть і Хвиць.
Круть. Ой, як холодно! Я заздрю вовкові, лисиці й навіть зайцеві, бо в них такі пухнасті кожухи. А в мене сама шкіра та кості. Я змерз, як чортик.
Хвиць. Так ти ж і є чортик! Хоча ти правий, у нашій прекрасній батьківщині – Пеклі – значно тепліше.
Круть. Еге, часом аж загаряче. Я радий інколи вирватися з пекла й побрикати по світі.
Брикаються по сцені.
Круть. Не забувай, що ми сюди послані у важливій справі. Наш наймерзенніший голова дав нам наказ наловити якнайбільше грішників.
Хвиць. А як не наловимо... То пан Сатана нас самих на гарячу сковороду посадить. Або вижене з роботи й не дасть нам нашої улюбленої їжі – гарячої смоли.
Круть. Ой, не згадуй! Тут ніде її нема, я вже зголоднів. Одягнувся якось у школярську уніформу й просив смоли в Івасика, а він сказав, що тут такого ніхто не їсть. Він дав мені шматочок жувальної гумки, і я нею ледве не вдавився. І як діти таке паскудство їдять? Як воно їм зубів не повириває?
Хвиць. Тихо, тихо! Ось діти йдуть до школи. Може, серед них є нечемні. На кожного нечемного у нас є різочка в подарунок.
Діти (йдуть до школи і співають). Сонце світить, та не гріє,
Морозище аж шаліє.
Ой, ховайте, діти, вуха,
Налітає завірюха.
Вітер свище, як батіг,
Просто в очі сипле сніг.
Не страшний нам сніговій –
В школу підемо мерщій.
Діти біжать до школи, лишаються тільки Івасик і Тарасик.
Івасик. Тарасику, сьогодні до нас святий Миколай прийде!
Тарасик. Еге ж. Він чемним дітям подарунки принесе.
Івасик. А ти був чемний?
Тарасик. Так! А ти?
У цей час підкрадаються чортики. Один стає за спиною Івасика.
Івасик. Так. І буду чемний до самого Різдва, а потім – побачимо.
Чортики підстрибують з радощів.
Тарасик. А я намагаюсь увесь час бути добрим. Мене назвали Тарасом на честь нашого великого поста Тараса ІІІевченка, й тому я мушу бути завжди чемним.
Хвиць (підштовхує Івасика). Скажи йому щось нечемне!
Івасик. Тільки дурень може бути вічно чемним.
Тарасик. Ти що кажеш? То, виходить, я – дурень!
Круть (підштовхує Івасика). Покажи йому язика!
Івасик показує язика.
Хвиць (підкрадається до Тарасика). Бачиш, який він! Чого ж ти стоїш? Бий його!
Тарасик. О ні, ми з ним друзі, битися не можна, та ще й у такий гарний день. (Обертається). А це хто? Ти часом не чортик? Моя бабуся казала, що чорти бояться хресного знамення. Ось я тебе перехрещу!
Чортики. Ой, не роби цього! Ой-ой-ой!!! (Втікають).
Невеличка музична пауза. Повз ліс повертаються діти зі школи. Спиняються коло ялинок.
Івасик. Нас сьогодні раніше з школи відпустили, а ще не пізно. А скільки снігу випало! Шкода, щоб такий гарний сніг пропадав! Знаєте що? Зліпімо гуртом снігову бабу!
Діти. Гаразд, гаразд!
Снігову бабу!
Велику-превелику!
І снігового діда! Сніговика!
Ви ліпіть бабу, а ми – діда!
Ану, хто швидше? Раз-два-три, по-ча-ли!
Діти качають сніг, співають, ведуть хоровод.